5-948к13 Про незаконне позбавлення волі у спосіб, небезпечний для життя і здоров'я потерпілого, що супроводжувалося заподіянням останньому фізичних страждань, а також катування потерпілого - 26.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 26 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2012 року.

Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 липня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця м. Києва (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 127 КК із застосуванням положень ст. 69 КК - на строк три роки, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_2 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Цим же вироком

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця м. Києва (АДРЕСА_1), громадянина України, такого, що не має судимості,

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь потерпілого ОСОБА_5 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 30 000 грн, моральної - 35 000 грн.

Вироком апеляційного суду скасовано вирок місцевого суду в частині призначення засудженим покарання і постановлено свій вирок, яким призначено покарання у виді позбавлення волі: - ОСОБА_2: за ч. 2 ст. 127 КК - на строк п'ять років, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк два роки, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років; - ОСОБА_3: за ч. 2 ст. 127 КК - на строк п'ять років, за ч. 2 ст. 146 КК - на строк два роки, на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років. У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винуватими у тому, що вони на території Голосіївського району м. Києва протягом 26-28 вересня 2011 року за попередньою змовою між собою, особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження у зв'язку з розшуком, та із шістьма невстановленими слідством особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, у стані алкогольного сп'яніння незаконно позбавили волі ОСОБА_5 у спосіб, небезпечний для його життя і здоров'я, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, а також винуватими у катуванні потерпілого, тобто в умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, в заподіянні тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я з метою отримати певні відомості й визнання ОСОБА_6 вини за дії, вчинені ним та іншою особою і покарати за це.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду змінити і пом'якшити засудженим покарання у виді позбавлення волі до розміру, визначеного вироком місцевого суду, тобто до трьох років. При цьому посилається на негативні дані про особу потерпілого, якого засуджено за незаконне заволодіння транспортними засобами, й на те, що органи досудового слідства не встановили усіх співучасників злочинів.

Касаційна скарга засудженого ОСОБА_3 є аналогічною за змістом.

Засуджений ОСОБА_2 у скарзі (з урахуванням доповнень до неї) просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 146 КК, з ч. 2 ст. 127 на ч. 1 ст. 125 КК і пом'якшити призначене покарання, оскільки вважає його суворим та несправедливим, адже, на його думку, суд не врахував належним чином даних про його особу та обставин, що пом'якшують його покарання. Крім того, стверджує, що між засудженими не було попередньої змови.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, їх захисника ОСОБА_1, які підтримали усі касаційні скарги, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг і просив залишити вирок апеляційного суду без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню на таких підставах.

Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146 КК, суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог чинного кримінально-процесуального законодавства, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі статтями 334, 378 КПК 1960 року.

Як убачається зі справи, засуджені, хоча й визнали свою винність частково, але фактично не заперечили пред'явленого їм обвинувачення про позбавлення потерпілого волі та катування останнього за обставин, установлених у вироках судів першої та апеляційної інстанцій.

Про це свідчить, зокрема, те, що вони не оскаржили обвинувального вироку місцевого суду в апеляційному порядку.

Отже, доводи засудженого ОСОБА_2 про відсутність між ним, ОСОБА_3 та особами, матеріали справи щодо яких виділені в окреме провадження у зв'язку з їх розшуком, попередньої змови на вчинення злочинів щодо ОСОБА_5 є необґрунтованими.

Крім того, такі доводи спростовуються послідовними показаннями потерпілого, згідно з якими засуджені та інші особи позбавили його волі і катували спільно, їх дії були узгодженими, вимоги до нього - однаковими.

Також показаннями потерпілого спростовуються доводи засуджених про те, що ОСОБА_5 ніхто не утримував і він мав можливість піти.

Що стосується доводів у касаційних скаргах про суворість покарання призначеного апеляційним судом засудженим, і про можливість його пом'якшення, то на думку колегії суддів, вони є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 70 КК, вчиненому та особам засуджених.

Апеляційний суд при постановленні вироку обґрунтовано дійшов висновку про відсутність таких пом'якшуючих покарання обставини, як визнання вини засудженими та їх щирого каяття, і правильно визнав, що застосування положень ст. 69 КК при призначенні покарання є необґрунтованим.

Разом із тим, апеляційний суд при призначені покарання врахував усі обставини, на які посилаються засуджені та захисник у касаційних скаргах, а саме: дані про осіб засуджених, їх молодий вік, відсутність судимості, позитивні характеристики за місцем проживання, що стало обґрунтованою підставою для призначення покарання за ч. 2 ст. 127 КК у мінімальних межах, а за ч. 2 ст. 146 КК - ближче до мінімальних.

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене апеляційним судом ОСОБА_3 та ОСОБА_2 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів. Підстави для пом'якшення покарання відсутні.