Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Єлфімова О.В., Крещенка А.М.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянула 26 лютого 2013 року в м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційними скаргами останнього, захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року.

Вказаним вироком засуджено

ОСОБА_1, 1977 р. н., неодноразово судимого, громадянина України,

за ч. 1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України остаточно за сукупністю злочинів на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1, о 3 годині 09.11.2010, поруч з кафе «Південне» на привокзальній площі в м. Марганець, з метою заволодіння золотим ланцюжком ОСОБА_3, напав на останнього та побив, заподіявши легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, після чого зірвав зазначену прикрасу вартістю 14 960 грн. з шиї потерпілого та зник з місця події.

Він же, у листопаді 2010 року незаконно, без мети збуту, за невстановлених обставин придбав 0,39 гр. метамфетамин-гидрохлориду та зберігав при собі до 07.12.2010, коли працівники міліції поруч з ринком «Восточний» у м. Марганець виявили та вилучили його, а 17.11.2010, в районі того ж ринку, збув ОСОБА_4 0,085 гр. такої ж психотропної речовини та 0,01 гр. іншої - діазепаму.

Крім того, ОСОБА_1, 07.12.2010 у денний час, без передбаченого законом дозволу, за невстановлених обставин придбав атипову мисливську рушницю (обріз) та зберігав при собі цю вогнепальну зброю до 23 години 40 хвилин, коли її в районі вищезазначеного ринку виявили та вилучили працівники міліції.

У касаційних скаргах:

прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів й особі засудженого, внаслідок м'якості, просить скасувати вищезазначені судові рішення з направленням справи на новий судовий розгляд;

захисник ОСОБА_2 та засуджений ОСОБА_1 порушують питання про скасування вироку суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд через невідповідність його висновків фактичним обставинам справи, неповноту й однобічність судового слідства та порушення кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора частково - тільки в частині м'якості призначеного покарання та невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи усіх вищезазначених касаційних скарг, колегія суддів визнає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи були предметом оцінки суду першої та апеляційної інстанції й перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року, не підлягають, а неповнота досудового й судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, чим обґрунтовуються касаційні скарги засудженого та захисника, самі по собі, згідно ст. 367 КПК України, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку.

Висновки суду про доведеність вини засудженого у вчиненні вищезазначених злочинів ґрунтуються, у відповідності до вимог ст. 323 КПК України 1960 року, на неупередженій оцінці безпосередньо досліджених ним доказів та на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Ці висновки відповідають:

показанням потерпілого ОСОБА_3 про обставини вчиненого на нього розбійного нападу ОСОБА_1 та очевидця - свідка ОСОБА_5, показанням свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

даними протоколів впізнання потерпілим ОСОБА_3 свого золотого ланцюжка, фрагмент якого вилучений у ОСОБА_1

показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про обставини виявлення та вилучення у засудженого обрізу рушниці та психотропних речовин, про намагання останнього втекти та застосування до нього спецзаходів для затримання, даним протоколів затримання та огляду;

показанням свідка ОСОБА_4 про обставини за яких він придбав у ОСОБА_1 психотропні речовини та свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, понятих ОСОБА_15, ОСОБА_16 про затримання ОСОБА_4, вилучення у нього придбаних речовин, їх огляд, даним протоколів впізнання останнім засудженого, як продавця психотропних речовин та висновків судово-хімічних експертиз;

даним судово-криміналістичної експертизи про те, що вилучений у ОСОБА_1 обріз мисливської рушниці є вогнепальною зброєю, придатною для здійснення пострілів з двох стволів;

Твердження захисника та засудженого про суперечності в показаннях деяких свідків на досудовому слідстві та в судовому засіданні не беруться колегією суддів до уваги, оскільки місцевий суд правильно визнав їх такими, що не мають істотного значення.

У вироку суд зазначив причини з яких відкинув показання декількох свідків, внаслідок чого касаційна скарга захисника та засудженого в цій частині визнається необґрунтованою.

У відповідності до вимог ст. 334 КПК України 1960 року, в мотивувальній частині вироку зазначаються тільки ті докази, які мають значення для правильного вирішення справи, тому твердження захисника та засудженого про незаконність вироку внаслідок відсутності в ньому аналізу показань деяких свідків безпідставні, оскільки суд правильно, у відповідності до положень ст. ст. 65, 67 КПК України 1960 року, не послався на ці докази через їх неналежність.

Твердження ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не ознайомив його з матеріалами справи та протоколом судового засідання спростовується довідкою про зворотне, правильність якої посвідчена особистим підписом засудженого (т. 4 а. с. 210).

В справі відсутні дані про те, що ОСОБА_1 раніше судимий за ст. 142 КК України саме 1960 року, як стверджує в касаційній скарзі прокурор.

Крім того, у відповідності до вимог ст. 275 КПК України 1960 року, розгляд справи провадиться судом тільки в межах пред'явленого обвинувачення, а органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні розбою без обтяжуючих обставин, відповідальність за який передбачена ч. 1 ст. 187 КК України.

Покарання призначено з дотриманням загальних засад, передбачених ст. 65 КК України, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів та особи засудженого, а даних про його явну несправедливість в касаційній скарзі прокурора не зазначено.

Апеляційний суд розглянув справу у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, а його вмотивована ухвала з докладним зазначенням підстав з яких апеляції сторін обвинувачення та захисту визнані необґрунтованими, відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Істотних порушень вимог КПК України (1001-05) , які б перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційні скарги останнього, захисника ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.