5-723км13 Про порушення кримінальної справи щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за фактом постановлення завідомо неправосудної ухвали - 26.02.2013 Прийняття

За матеріалами судового провадження: 03 березня 2011 року старшим прокурором відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України Івченко О.А. за результатами перевірки заяви ОСОБА_5 про порушення кримінальної справи щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 за фактом постановлення нею завідомо неправосудної ухвали від 12 травня 2011 року у справі за позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третя особа - інспектор АП ВДАІ з ОАТ м. Донецька та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Рибаков М.О. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України; відносно заступника начальника управління забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах ОСОБА_9 за фактом службового підроблення, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи щодо неї у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Цю постанову ОСОБА_5 оскаржив до Печерського районного суду м. Києва, постановою якого від 08 червня 2012 року його скаргу задоволено частково: постанову старшого прокурора відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України про відмову в порушені кримінальної справи щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 за фактом постановлення нею завідомо неправосудної ухвали від 12 травня 2011 року у справі за позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третя особа - інспектор АП ВДАІ з ОАТ м. Донецька та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Рибаков М.О. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, - скасовано, а матеріали, на підставі яких відмовлено в порушенні кримінальної справи, направлено до Генеральної прокуратури України для організації додаткової перевірки. Постанову старшого прокурора відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України Івченка О.А. про відмову в порушені кримінальної справи щодо заступника начальника управління забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах ОСОБА_9 за фактом службового підроблення у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, - залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2012 року постанову місцевого суду змінено: в частині скасування постанови старшого прокурора відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України про відмову в порушені кримінальної справи щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 за фактом постановлення нею завідомо неправосудної ухвали від 12 травня 2011 року у справі за позовом до Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області, третя особа - інспектор АП ВДАІ з ОАТ м. Донецька та АТІ при УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області Рибаков М.О. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органу дізнання, за відсутності в її діях складу злочину, - скасовано і залишено скаргу ОСОБА_5 в цій частині без задоволення. В решті постанову місцевого суду залишено без зміни.

За змістом касаційної скарги ОСОБА_5, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, просить скасувати зазначені вище постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що судом не було всебічно, повно перевірено обставини, викладені в його скарзі на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без зміни, перевіривши матеріали судової справи за скаргою ОСОБА_5 на постанову про закриття кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про закриття кримінальної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 94 КПК України 1960 року, за наявності приводів, передбачених ч. 1 цієї статті, кримінальна справа може бути порушена у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Згідно ст. 236-2 КПК України при розгляді скарги на постанову слідчого, органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи суд перевіряє, чи були виконані вимоги ст. 99 КПК України, а саме, чи дійсно відсутні підстави до порушення кримінальної справи.

Постанова судді за результатами перевірки законності і обґрунтованості рішень органу дізнання, слідчого, прокурора має бути мотивованою. Суддя зобов'язаний указати в постанові, які саме факти чи обставини покладені в основу прийнятого за скаргою рішення.

Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотні порушення кримінальнопроцесуального закону.

Згідно ст. 370 КПК України, істотним порушенням вимог кримінальнопроцесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Відповідно до ч. 2 ст. 236-2 КПК України 1960 року, яка регламентує розгляд суддею скарги на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, при розгляді такої скарги ведеться протокол судового засідання.

При вивченні матеріалів судового провадження, а саме протоколу судового засідання, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції розглядаючи скаргу на незаконність рішення прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, в судовому засіданні безпосередньо не були досліджені матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи щодо судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України та заступника начальника управління забезпечення діяльності судової палати у цивільних справах ОСОБА_9 за фактом службового підроблення за відсутністю в її діях складу злочину, хоча про ознайомлення з ними зазначено в рішенні суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про неповноту судового розгляду справи внаслідок істотного порушення судом вимог кримінальнопроцесуального закону, що вплинуло на правильність постановленого у справі рішення.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за скаргою ОСОБА_5 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи в апеляційному порядку, залишив поза увагою порушення вимог кримінальнопроцесуального закону, допущене під час розгляду його скарги судом першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд припустився й іншого істотного порушення вимог кримінальнопроцесуального закону.

За змістом ст. 236-2 КПК України скарги на постанову про відмову в порушенні справи розглядає лише суддя суду першої інстанції. Про це свідчить і та обставина, що на постанову, винесену за наслідками такого розгляду, може бути подано апеляцію.

Отже, скасувавши постанову судді місцевого суду в частині скасування постанови старшого прокурора відділу участі прокурорів у цивільному судочинстві Генеральної прокуратури України про відмову в порушенні кримінальної справи відносно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_10 і відмовивши ОСОБА_5 у задоволенні скарги по суті, апеляційний суд порушив процесуальний закон і позбавив особу, яка подала скаргу, права на апеляційне оскарження судового рішення.

Касаційні вимоги про порівняння оскаржуваних рішень з ухвалою Апеляційного суду м Києва від 16 листопада 2011 року та ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2004 року задоволенню не підлягають, оскільки це не передбачено положеннями ст. 396 КПК України, яка визначає результати розгляду справи судом касаційної інстанції.

Наведені порушення кримінальнопроцесуального закону колегія суддів вважає істотними, так як вони перешкодили постановити законне й обґрунтоване рішення, а отже постанова й ухвала у справі за скаргою ОСОБА_5 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи, суду необхідно дотримуватися вимог ст. 236-2 КПК України, перевірити належним чином відповідність постанови про відмову у порушенні кримінальної справи вимогам ст. ст. 97, 99 КПК України 1960 року, доводи скарги ОСОБА_5 та врахувати решту доводів, що викладені в касаційній скарзі, і в залежності від встановленого, прийняти законне і обґрунтоване рішення.