Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С.,суддів Дембовського С. Г., Наставного В. В.,за участю прокурора Матюшевої О. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2013 року справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року.

Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, такого, що судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь Первомайської центральної міської багатопрофільної лікарні 937,37 грн на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_8

Згідно з цим вироком ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 за таких обставин.

04 липня 2011 року о 03:30 ОСОБА_7 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у барі «Мобі Дік», розташованому по

вул. Гагаріна, 25 у м. Первомайську Миколаївської області, у ході сварки на грунті раптово виниклих неприязних стосунків вдарив ОСОБА_8 ножем у живіт, заподіявши йому тяжке тілесне ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду цей вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисники порушують питання про незаконність оскаржуваних судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотними порушеннями процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. При цьому вони просять змінити оскаржувані судові рішення та застосувати положення статтей 69 і 75 КК України, а цивільний позов прокурора залишити без розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка вважала оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими, а касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

За змістом касаційної скарги захисники порушують питання про перегляд судових рішень у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Проте зазначені обставини були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій і перегляду в касаційному порядку відповідно до вимог ст. 398 КПК України не підлягають. Тому при касаційному розгляді кримінальної справи колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин, дії ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

Під час вивчення матеріалів справи не було виявлено таких порушень вимог кримінально-процесуального закону в ході збирання й закріплення доказів у справі, які б викликали сумнів у їх достовірності. Наявні у справі докази відповідають вимогам закону щодо допустимості, достовірності й достатності.

Твердження захисників про безпідставність задоволення цивільного позову прокурора не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Що стосується доводів захисників про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, то вони також є безпідставними.

Обираючи вид та міру покарання ОСОБА_7, районний суд урахував тяжкість вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого та його поведінку після вчинення злочину. Зокрема, суд зважив на те, що ОСОБА_7 в минулому до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання характеризується позитивно, а за місцем навчання - виключно негативно. Зважив суд і на те, що потерпілий та його представник просили не карати засудженого суворо і призначити йому мінімальне покарання. На підставі цих даних у їх сукупності суд призначив ОСОБА_7 покарання наближене до мінімальної межі санкції статті, за якою його засуджено.

Аналогічні доводи щодо суворості призначеного засудженому покарання були наведені в апеляційних скаргах самого засудженого та його захисників, вони перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його невмотивованим чи сумнівним підстав немає.

Зважаючи на наведене та беручи до уваги конкретні обставини справи, і поведінку засудженого до і після вчинення інкримінованого злочину, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання є справедливим і повністю відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Підстав для пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання чи застосування статтей 69 та 75 КК України, про що йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2012 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - без задоволення.