Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.,суддів: Кульбаби В.М., Швеця В.А.,за участю прокурора Голюги В.В., розглянула 21 лютого 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2012 року щодо нього.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

виправдано за ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України за відсутністю складу злочину, засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати атестовані посади в органах митної служби строком на два роки, без штрафу, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнено від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Згідно з вироком, ОСОБА_5, обіймаючи посаду провідного інспектора відділу митного оформлення транспортних засобів Житомирської митниці, маючи спеціальне звання - інспектор митної служби 1-го рангу, будучи службовою особою, 8 лютого 2006 року, перебуваючи на своєму робочому місці у відділі оформлення транспортних засобів Житомирської митниці, що знаходиться на вантажно-митному комплексі «Житомир-Термінал-Сервіс», розташованому за адресою: вул. Металістів, 7, м. Житомир, знаходячись на території вказаного відділу, вчинив службову недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, яка виразилась в тому, що він діючи у порушення вимог посадової інструкції провідного інспектора відділу оформлення транспортних засобів Житомирської митниці, затвердженої в 2003 році начальником Житомирської митниці, наказу Державної митної служби України № 314 від 20 квітня 2005 року (z0439-05) «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», наказу Державної митної служби України № 664 від 12 жовтня 2001 року (z0949-01) «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України», під час огляду транспортних засобів - автомобілів «Мерседес Бенц ВІТО» з номерами кузовів НОМЕР_1 та НОМЕР_2, зазначив, що дані транспортні засоби є вантажними, а не пасажирськими, що заподіяло державі тяжкі наслідки на суми 39972,05 грн та 49972,05 грн відповідно.

ОСОБА_5, внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, спричинив тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді ненадходження до бюджету митних платежів на загальну суму 89496,9 грн, що в 250 разів і більше перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2012 року вирок місцевого суду змінено: виключено з мотивувальної частини посилання про вчинення ОСОБА_5 зловживання службовим становищем та службового підроблення, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам. В решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений оскаржує фактичні обставини справи, вказує на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Просить вирок та ухвалу скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи якої є аналогічними доводам апеляції, які апеляційний суд належним чином спростував, засуджений оскаржує встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, які були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року з цих підстав оскаржувані судові рішення перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційної скарги, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені, а апеляційним судом перевірені, всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

Отже, доводи засудженого про неправильне застосування кримінального закону є необґрунтованими та спростовуються даними, що містяться у матеріалах кримінальної справи.

Апеляційний суд, дотримуючись вимог ст. 377 КПК України 1960 року та перевіряючи судове рішення щодо ОСОБА_5, спростував доводи апеляції засудженого, в тому числі й ті, що стосуються звинувачення його за ч. 2 ст. 367 КК України, про що мотивовано зазначено в ухвалі.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судам першої та апеляційної інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі рішення та неправильного застосування кримінального закону у касаційному порядку не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Перехідних положень КПК України (1001-05) , ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, колегія суддів,

Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 10 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

З оригіналом згідно: суддя О.М. Литвинов