Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Суржка А.В.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Сенюк В.О.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 21 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Донецька від 9 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року.

Вироком Київського районного суду м. Донецька від 9 лютого 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Київського районного суду м. Донецька від 8 вересня 2006 року за ст. 128 КК України на 1 рік 1 місяць позбавлення волі, звільнений 5 червня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк 5 місяців 10 днів,

засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він 8 вересня 2010 року приблизно о 4 год. 30 хв. за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав ОСОБА_3 удар ножем в ліву частину тулубу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 ставить питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 121 на ст. 123 КК України, оскільки засуджений вчинив злочин у стані сильного душевного хвилювання. Зазначає, що після нанесення удару сам викликав швидку допомогу та міліцію, написав явку з повинною, визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому. За таких обставин вважає, що були всі підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання та його пом'якшення. Вказує, що суд не дав належної оцінки показанням потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги, обговоривши її доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 323 КПК України, вирок є обґрунтованим, якщо він постановлений на матеріалах повно зібраних, всебічно досліджених і правильно оцінених судом, а висновки суду про подію злочину та про винуватість підсудного у його вчиненні з достовірністю випливають із матеріалів справи. Для цього у вироку повинні бути проаналізовані і оцінені всі розглянуті в судовому засіданні докази, які як підтверджують висновок суду так і спростовують його.

Ці вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, суд першої інстанції послався на докази, що містяться в матеріалах справи, зібрані у встановленому законом порядку, досліджені в судовому засіданні, належно оцінені і є обґрунтованими.

Зокрема, свої висновки про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину за викладених у вироку обставин, суд першої інстанції обґрунтував показаннями засудженого, який під час досудового і судового слідства визнавав факт нанесення удару ножем потерпілому, показаннями під час досудового слідства потерпілого ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4 в суді про обставини виниклого конфлікту та поведінки засудженого, що передувала злочину. Вони зазначали, що потерпілий припинив сварку засудженого з його дружиною, виходив з кухні і повернувся спиною до ОСОБА_2, відчув біль між ребер і впав. Послався суд також на протокол огляду місця події та фототаблицю до протоколу огляду місця події, протокол відтворення обстановки і обставин події, висновки експертизи № 581 від 5 жовтня 2010 року та додаткової експертизи №161 від 6 листопада 2010 року щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, які узгоджуються з протоколом відтворення обстановки і обставин події за участю потерпілого. Як убачається з акту судово-психіатричної експертизи № 1110 від 12.10.2010 року ОСОБА_2 будь-яким психічним захворюванням під час вчинення інкримінованих дій не страждав, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

Сукупність цих та інших доказів, наведених у вироку, переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2 умисно спричинив потерпілому тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент спричинення.

Викладені у касаційній скарзі доводи про неправильність кваліфікації дій засудженого, суперечать фактичним обставинам справи, встановленим судом, і не ґрунтуються на вимогах закону. Дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно, підстави для перекваліфікації цих умисних дій відсутні.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України.

Призначаючи засудженому покарання, суд урахував характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, його тяжкість, дані про особу винного, який раніше судимий, стан його здоров'я, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставини, які пом'якшують покарання - явку з повинною та сприяння слідству у розкритті злочину, добровільне відшкодування шкоди потерпілому, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Взявши до уваги всі зазначені обставини, серед яких і ті, на які посилається захисник засудженого у касаційній скарзі, суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання наближене до мінімальної санкції ч. 1 ст. 121 КК України. З таким рішенням погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, підстав для пом'якшення покарання та застосування ст. 69 КК України не вбачає.

Доводи захисника, які аналогічні доводам його апеляції, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надана ґрунтовна відповідь.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не вбачається, а тому касаційна скарга захисника засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Донецька від 9 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.