Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Суржка А.В.,

суддів Тельнікової І.Г., Франтовської Т.І.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 21 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького районного суду Волинської області від 4 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2012 року.

Вироком Луцького районного суду Волинської області від 4 квітня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше неодноразово судимий, останній раз 27 січня 2012 року вироком Хмельницького міськрайонного суду за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі,

засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 186 КК України на 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_1 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Хмельницького міськрайонного суду від 27 січня 2012 року, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 14420 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. - моральної шкоди; на користь ОСОБА_4 54098,66 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;

на користь ОСОБА_5 3500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; на користь ОСОБА_6 20000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 10000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за корисливі злочини, вчинені за таких обставин.

ОСОБА_1 повторно, керуючись корисливим мотивом, в передобідню пору доби, шляхом злому циліндричного механізму серцевини замка вхідних дверей, 23 жовтня 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_9, звідки таємно майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 14420 грн.; 29 жовтня 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно та кошти потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 40739, 34 грн.; 15 листопада 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_2, звідки таємно викрав кошти та майно потерпілої ОСОБА_7 на загальну суму 6600 гривень.; 27 листопада 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_10, звідки таємно викрав 1000 гривень потерпілого ОСОБА_8; 09 грудня 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 4000 гривень; 11 грудня 2008 року проник в квартиру АДРЕСА_8, звідки таємно викрав кошти та майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 16700 гривень.; 12 лютого 2010 року проник в квартиру АДРЕСА_4, звідки таємно викрав кошти та майно потерпілої ОСОБА_10 загальну суму 10006,20 гривень; 25 березня 2010 року, приблизно об 11 год. проник в квартиру АДРЕСА_5, звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_11 на загальну суму 4437,30 гривень; 25 березня 2010 року, приблизно о 21 год., проник в квартиру АДРЕСА_6, звідки таємно викрав кошти та майно потерпілої ОСОБА_12 на загальну суму 4929,19 гривень.

19 березня 2010 року, приблизно о 10 год., ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, зламавши циліндричний механізм серцевини замка вхідних дверей, проникли в квартиру АДРЕСА_7, звідки відкрито викрали 600 гривень, які належали потерпілій ОСОБА_13

У касаційних скаргах засуджений та його захисник ОСОБА_2 просять змінити постановлені судові рішення та пом'якшити призначене покарання. Зазначають, що засуджений вину визнав, щиро розкаявся, страждає на тяжкі захворювання, інвалід ІІ групи. На утриманні ОСОБА_1 перебувають малолітні сини, один з яких страждає тяжкою хворобою.

Заслухавши доповідь судді; думки прокурора, який просив відмовити в задоволенні скарг; засудженого, який підтримав доводи викладені у касаційних скаргах його та захисника; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено ґрунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, які належно досліджені в суді, кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України є правильною і в касаційних скаргах не оспорюються.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, яке на думку засудженого та його захисника є суворим і не відповідає вимогам закону, то з цими доводами погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер і тяжкість вчинених злочинів, дані про особу винного, який є інвалідом, задовільно характеризується за місцем проживання, має на утриманні двох малолітніх дітей і стан їх здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання - визнання вини та щире каяття, не встановив обставин, що обтяжують покарання.

Також судом взято до уваги думки потерпілих, яким не відшкодована завдана шкода і вони наполягали на призначенні суворого покарання, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, а після звільнення на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні тяжкі корисливі злочини.

Взявши до уваги всі зазначені обставини, в тому числі й ті, на які посилаються захисник та засуджений у касаційних скаргах, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства.

Також судом правильно визначено і остаточне покарання на підставі ч.1 і ч. 4 ст. 70 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання є законним, справедливим і сприятиме перевихованню засудженого та попередженню вчинення ним нових злочинів. Колегія суддів підстав для пом'якшення покарання і задоволення скарг засудженого та його захисника про не вбачає.

Доводи засудженого та його захисника, які аналогічні доводам їх апеляцій, належно перевірені апеляційною інстанцією, на них надана ґрунтовна відповідь.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України і її законність сумнівів у колегії суддів не викликає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість судових рішень, колегією суддів не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Луцького районного суду Волинської області від 4 квітня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 15 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.