5-557к13 Про умисне вбивство із застосуванням вогнепальної зброї - 21.02.2013 Прийняття

головуючого Литвинова О.М., суддів Кульбаби В.М., Швеця В.А., за участю прокурора Голюги В.В.,розглянула 21 лютого 2013 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2012 року.

Вироком Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 березня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 травня 2011 року за ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України виправдано, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів частково приєднано покарання, призначене вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 травня 2011 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 13 років.

Згідно з вироком місцевого суду, 10 травня 2011 року, близько 15 год, ОСОБА_5, який достовірно знав про зайняття ОСОБА_7 підприємницькою діяльністю, пов'язаною з заготівлею м'яса, за попередньою домовленістю з останнім на автомобілі ВАЗ-21130, яким за довіреністю розпоряджався ОСОБА_7, виїхали з м. Червонозаводське Лохвицького району Полтавської області до с. Ярошівка Роменського району Сумської області з метою придбати корову.

Під час руху, між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 виникла сварка із-за поведінки ОСОБА_5, який раніше викрав грошові кошти у свого знайомого.

В яру біля с. Ярошівка ОСОБА_7 зупинив автомобіль, відчинив кришку капоту автомобіля з метою долити воду в систему охолодження двигуна.

В цей час ОСОБА_5, діставши з-під сидіння автомобіля заряджений обріз мисливської рушниці ТОЗ «Б» («БМ») 16-го калібру та, вийшовши з салону автомобіля, провів постріл з близької відстані в голову ОСОБА_7, який від отриманого вогнепального поранення помер на місці.

Після цього ОСОБА_5 відтягнув труп ОСОБА_7 з дороги в кущі, прикидав його сіном та повернувся до автомобіля, на якому поїхав до м. Лохвиця. По дорозі ОСОБА_5 на смітнику викинув обріз мисливської рушниці, після чого приїхав на вул. Петровського м. Лохвиця, забрав належні ОСОБА_7 грошові кошти в сумі 6 000 грн, залишив автомобіль і на попутному транспорті поїхав в м. Червонозаводське, де пересів у свій автомобіль та поїхав додому.

Апеляційний суд, провівши судове слідство, встановив, що 10 травня 2011 року, близько 16 год., ОСОБА_5 перебуваючи в яру поблизу с. Ярошівка Роменського району Сумської області з метою заволодіння чужим майном учинив розбійний напад на ОСОБА_7 та шляхом пострілу в голову з обрізу мисливської рушниці, вчинив його умисне вбивство з корисливих мотивів, після чого заволодів грошовими коштами в сумі 6000 грн, які належали потерпілому.

З метою приховання цих злочинів ОСОБА_5 відтягнув труп ОСОБА_7 в кущі, де прикрив його сіном, після чого незаконно заволодів автомобілем ВАЗ-21130 державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який по довіреності належав ОСОБА_7, та поїхав до м. Лохвиця Полтавської області, де по дорозі розібрав вогнепальну зброю, а саме, обріз мисливської рушниці ТОЗ «Б» 16-го калібру, яку носив без передбаченого законом дозволу, та викинув її на смітник. Приїхавши до м. Лохвиця залишив автомобіль ОСОБА_7 та поїхав до місця свого проживання.

Вироком Апеляційного суду Полтавської області від 18 червня 2012 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 в частині кваліфікації дій за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК України, його виправдання за ч. 1 ст. 263 КК України та призначення покарання - скасовано та постановлено новий вирок, яким ОСОБА_5 засуджено за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 289 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів частково приєднано покарання за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 травня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений оскаржує фактичні обставини справи, вказує на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати його дії з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, за ч. 1 ст. 263 КК України виправдати та призначити покарання на підставі ст. 69-1 КК України.

У касаційній скарзі захисник оскаржує фактичні обставини справи, вказує на неправильне застосування кримінального закону. Просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 115 КК України, з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України, за ч. 1 ст. 263 КК України виправдати та призначити покарання в межах до 10 років позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та його захисника не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як убачається зі змісту касаційних скарг засудженого та захисника, які є аналогічними за змістом, останні вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України 1960 року з цих підстав оскаржуване судове рішення перегляду в касаційному порядку не підлягає. При розгляді доводів касаційних скарг, колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанцій.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 289 КК України ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим.

При розгляді справи в суді були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України як умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів, за ч. 4 ст. 187 КК України як розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Апеляційний суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, в тому числі й ті, на які вказує у касаційній скарзі засуджений, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання в межах санкцій статей.