5-103км13 Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне на ґрунті особистих неприязних відносин - 19.02.2013 Прийняття

головуючого-суддіШилової Т.С., суддів Матієк Т.В., Романець Л.А., за участю прокурора Шевченко О.О., представників потерпілого ОСОБА_5, ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_7,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_7

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 25 квітня 2012 року

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 60 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2012 року вирок місцевого суду змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку терміном 3 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вирок залишено без зміни.

Як установив суд, ОСОБА_7 14 вересня 2009 року приблизно о 10:00 на території полігону сміттєзвалища неподалік с. Ремчиці Рівненської області на ґрунті особистих неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_8 удар кулаком в область грудної клітки, від чого останній впав на землю. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_7 уламком дерев'яної дошки завдав кілька ударів по стегну та лівій частині тулуба потерпілого, чим заподіяв йому тілесні ушкодження, що у подальшому викликали втрату загальної працездатності в розмірі 45%, тобто більше ніж на одну третину, і по даному критерію, зокрема, перелом правої стегнової кістки з урахуванням стійких його наслідків відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням цим судом кримінального закону та м'якістю призначеного засудженому покарання. Зазначає, що звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України є невмотивованим, а висновок суду про його щире каяття суперечить матеріалам справи та поведінці ОСОБА_7 після скоєного.

На касаційну скаргу надійшло заперечення ОСОБА_7, у якому засуджений просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.

Заслухавши доповідача, пояснення представників потерпілого на підтримання скарги, засудженого, який заперечував проти задоволення скарги, прокурора, який підтримав касаційну скаргу потерпілого, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга потерпілого підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного у вироку злочину та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При розгляді доводів касаційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 398 КПК України 1960 року виходить із фактичних обставин справи, установлених судом.

Твердження потерпілого про неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст. 75 КК України є слушними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням апеляційний суд не в повній мірі дотримався вимог зазначеного закону.

Так, суд першої інстанції при призначенні засудженому покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно. До обставин, що пом'якшують покарання, місцевий суд відніс щире каяття ОСОБА_7, активне сприяння розкриттю злочину, наявність ІІІ групи інвалідності, часткове відшкодування завданої шкоди потерпілому.

За сукупності зазначених обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення засудженого лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.

Суд апеляційної інстанції при зміні вироку місцевого суду та звільненні ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку послався, по суті, на ті ж обставини, які було враховано місцевим судом при призначенні покарання. Однак не навів переконливих мотивів, чому вважає ці дані про особу засудженого такими, що дають підстави для висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним покарання.

До того ж апеляційний суд в ухвалі як на підставу для застосування ст. 75 КК України послався на те, що на утриманні у ОСОБА_7 знаходиться мати - інвалід І групи. Разом із тим, матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження цього факту. Із долученої засудженим копії посвідчення його матері - ОСОБА_9 остання є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак підтвердження наявності у неї інвалідності це посвідчення не містить. Крім того, судом апеляційної інстанції не перевірено можливість матеріального утримання ОСОБА_7 своєї матері, оскільки засуджений не працює. До того ж у нього є двоє повнолітніх братів, які можуть утримувати свою матір.

Жодних інших доводів на підтвердження своїх висновків щодо можливості звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням суд апеляційної інстанції не навів.

Також судом апеляційної інстанції не було у достатній мірі враховано наслідки скоєного злочину, а саме те, що заподіяні потерпілому тілесні ушкодження потягли за собою встановлення йому інвалідності.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано кримінальний закон, а саме ст. 75 КК України, що призвело до м'якості призначеного засудженому покарання.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК України 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, у процесі якого слід ретельно дослідити усі обставини справи та дані про особу засудженого і постановити законне й обґрунтоване рішення. Якщо під час апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 за тих самих фактичних обставин та даних про особу засудженого, то призначення йому покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.