Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Шилової Т.С.,суддів:Матієк Т.В., Романець Л.А.,за участю прокурора захисниказасудженого Опанасюка О.В., ОСОБА_5 ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 26 січня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше неодноразово

судимого, останній раз 29 червня 2011 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць,

засуджено до покарання у виді обмеження волі: за ч. 3 ст. 357 КК України - на строк 1 рік 6 місяців; за ч. 1 ст. 358 КК України - на строк 1 рік 8 місяців; за ч. 3 ст. 358 КК України - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 190 КК України - на строк 2 роки 6 місяців; за ч. 4 ст. 358 КК України - на строк 1 рік 7 місяців; за ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Апеляційний суд м. Києва зазначений вирок в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358 КК України в нині діючій редакції та в частині призначеного за сукупністю вироків покарання скасував постановив новий вирок від 10 жовтня 2012 року яким відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України до призначеного ОСОБА_6 судом першої інстанції за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 358 КК України в редакції до 07 квітня 2011 року, ч. 1 та ч. 2 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, приєднано частину не відбутого ним покарання за вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 29 червня 2011 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним і засуджено за те, що він, в період з 20 листопада 2010 року по 16 січня 2011 року у невстановленими досудовим слідством час та місці, при невстановлених обставинах незаконно заволодів паспортом громадянина України ОСОБА_7, підробив цей паспорт, вклеївши до нього свою фотокартку і в подальшому використав його для заволодіння чужим майном шахрайським шляхом.

Так, 16 січня 2011 року приблизно о 14:00 ОСОБА_6 за підробленим паспортом отримав безготівковий кредит у відділенні ПАТ «Дельта-банк», яке знаходиться в приміщенні магазину «Фокстрот» по вул. Драйзера, 21 в м. Києві та придбав пральну машину вартістю 3499 грн.

Крім того, 16 січня 2011 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6 за підробленим паспортом отримав безготівковий кредит відділення ПАТ «УкрСиббанк», яке знаходиться в приміщенні магазину «Ельдорадо» по пр. Маяковського, 17 в м. Києві та придбав холодильник вартістю 5500 грн.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і про направлення справи на новий апеляційний розгляд. Прокурор вважає, що вирок суду не відповідає вимогам статей 332- 335, 378 КПК України, оскільки в резолютивній частині вироку не зазначено, до якого виду і розміру основного покарання вважати засудженим ОСОБА_6 по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведені. Звертає увагу, що апеляційний суд скасувавши вирок районного суду в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358 КК України не вказав яке процесуальне рішення він приймає за вказаним обвинуваченням.

На касаційну скаргу надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_6, котрий просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу, пояснення засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_5, які просили відмовити у задоволенні скарги прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1, 2 ст. 190 КК України відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю досліджених у судовому засіданні та наведених у вироку доказів, і прокурор у касаційній скарзі його не оспорює.

Дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 357, ч. 1, 3 ст. 358, ч. 1, 2 ст. 190 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом вимог статей 378, 333- 335 КПК України при постановлені вироку щодо ОСОБА_6 є безпідставними.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався у незаконному використанні завідомо підробленого документа, при заволодінні чужим майном 16 січня 2011 року приблизно о 14:00 у відділенні ПАТ «Дельта-банк та 16 січня 2011 року приблизно о 17:00 у відділення ПАТ «УкрСиббанк».

При цьому органом досудового слідства дії засудженого, були кваліфіковані за перший злочин за ч. 3 ст. 358 КК України, за другий - за ч. 4 ст. 358 КК України. За цими ж статтями ОСОБА_6 було засуджено.

Апеляційний суд переглядаючи справу за касаційною скаргою прокурора правильно встановив, що суд в цій частині неправильно застосував кримінальний закон, оскільки дії засудженого за цими злочинами необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 358 КК України в редакції закону від 2001 року та скасував рішення суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 358 КК України в редакції 07 квітня 2011 року, навівши в мотивувальній частині мотиви прийнятого рішення.

Крім того, суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора і скасував вирок місцевого суду в частині призначення покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, правильно встановивши, що оскільки ОСОБА_6 вчинив злочини до постановлення щодо нього вироку Дніпровським районним судом м. Києва від 29 червня 2011 року, остаточне покарання призначається на підставі положень ч. 1, 2, 4 ст. 70 КК України.

Апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 378, 332 - 335 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 10 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_6 - без зміни.