5-4871к12 Про хуліганство, незаконне поводження з вогнепальною нарізною зброєю та умисне вбивство, скоєні у стані алкогольного сп'яніння - 19.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами та доповненнями до них засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_14 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року, вирок та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року.

Вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року засуджено:

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ст. 118 КК - на строк 2 роки; за ч. 1 ст. 263 КК - на строк 2 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_9 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Відповідно до положень ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_9 звільнено від призначеного покарання;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

за ч. 1 ст. 296 КК України - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_11 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_11 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_11 звільнено від призначеного покарання;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК;

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, такого,

що не має судимості,

за ч. 2 ст. 296 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

Апеляційний суд зазначений вирок у частині кваліфікації дій ОСОБА_9 та призначеного засудженим покарання скасував і постановив новий вирок від 03 липня 2012 року, яким визнав винними і засудив:

ОСОБА_9 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років; за ч. 1 ст. 263 КК - до покарання у виді позбавлення на строк 3 роки; за ч. 4 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення на строк 5 років. На підставі ст. 70 КК ОСОБА_9 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 14 років;

ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 296 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 70 КК ОСОБА_11 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» ОСОБА_11 звільнено від призначеного покарання;

ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК;

ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ст. 76 КК.

У решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 залишено без зміни.

Крім того, апеляційний суд постановив ухвалу від 03 липня 2012 року, якою довів до відома прокурора Дніпропетровської області обставини, встановлені судом, які свідчать про втручання в діяльність суду.

ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 засуджено за скоєння злочинів за таких обставин.

27 червня 2010 року, близько 18-ї год, ОСОБА_11 під час відпочинку та купання, на березі ставка в Софіївському районі Дніпропетровської області, куди він разом зі знайомими приїхав на автомобілі "Нива - Шевроле", побачив, що близько до місця їх розташування на своєму автомобілі "Таврія" під'їхав малознайомий йому ОСОБА_15, який також зі своїми родичами: дружиною ОСОБА_14, сином ОСОБА_16, братом ОСОБА_1 та знайомими ОСОБА_17, ОСОБА_18 відпочивав на березі зазначеного ставка і зупинив свій автомобіль біля автомобіля ОСОБА_11, що викликало в останнього особисте невдоволення.

Вирішивши примусити ОСОБА_15 прибрати з місця відпочинку його автівку, а відпочиваючих разом із ним осіб залишити місце відпочинку, використовуючи для здійснення злочинних хуліганських дій надуманий привід щодо неможливості розташування автомобіля ОСОБА_15 біля греблі ставка, ОСОБА_11 підійшов до вказаного чоловіка і, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальновизнаними правилами поведінки і моральності, почав публічно, у присутності зазначених осіб, у тому числі жінок та дитини, грубо ображати ОСОБА_15 нецензурними словами і нахабно розмовляти з ним, вимагаючи прибрати його автомобіль з місця відпочинку і погрожуючи при цьому його життю та здоров'ю шляхом побиття.

На відмову ОСОБА_15 виконати вказану вимогу ОСОБА_11, усвідомлюючи, що знаходиться у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, у присутності відпочиваючих біля ставка громадян безпричинно, з особливою зухвалістю, умисно ударив ОСОБА_15 кулаком в обличчя і повалив його на землю, при цьому продовжував бити його руками по тілу, в результаті чого заподіяв останньому легких тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_15 з метою самозахисту, був змушений відбиватися від ударів ОСОБА_11, і вдарив того в обличчя, внаслідок чого у останнього утворилися садно та синець правого ока.

Хуліганські дії ОСОБА_11 продовжував протягом не менше п'яти хвилин, не реагуючи на зауваження присутніх громадян.

ОСОБА_17 та ОСОБА_1 втрутилися в дії ОСОБА_11, відтягнули останнього від потерпілого ОСОБА_15, але ОСОБА_11, брутально висловлюючись у присутності громадян на адресу потерпілого ОСОБА_15, ображаючи його честь і гідність, бажаючи показати свою перевагу, пригрозив йому застосуванням групою осіб фізичного насильства і, припинивши свої хуліганські дії, близько 18-ї год разом зі своїми знайомими на автомобілі "Нива - Шевроле" залишив місце злочину.

27 червня 2010 року близько 18:10, ОСОБА_11 у стані алкогольного сп'яніння на своїй автівці приїхав на ставок біля с. Жовте у Софіївському районі Дніпропетровській області, на місце відпочинку своїх знайомих: ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_12, де розповів останнім про конфлікт з ОСОБА_15 і запропонував їм покарати потерпілого, щоб провчити його, тобто вчинити щодо ОСОБА_15 хуліганські дії.

ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, бажаючи покарати ОСОБА_15 за конфлікт із ОСОБА_11 шляхом залякування та заподіяння йому тілесних ушкоджень, тобто вчинення щодо нього хуліганства групою осіб, усвідомлюючи при цьому особливу зухвалість таких дій, погодилися підтримати ОСОБА_11 в його злочинних намірах.

З метою вчинення хуліганських дій групою осіб ОСОБА_11 на автомобілі «Нива - Шевроле» на значній швидкості поїхав уперед, показуючи шлях до місце знаходження ОСОБА_15, а за ним на автомобілі «ВАЗ» під управлінням ОСОБА_12 поїхали ОСОБА_10 і ОСОБА_9

ОСОБА_9 у групі осіб із ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, грубо порушуючи громадський порядок і виявляючи явну неповагу до суспільства, без попередньої змови зі співвиконавцями хуліганства вийшовши за межі попередньої домовленості, діючи з особливою зухвалістю, для застосування під час хуліганських дій з метою погрози насильством і вбивством поклав на заднє сидіння автомобіля, яким керував ОСОБА_12, вогнепальну автоматичну зброю, а саме, перероблений мисливський карабін «Вулкан - М» під військову нарізну автоматичну вогнепальну зброю - автомат «АКМС» заряджений бойовими патронами.

У цей час потерпілий ОСОБА_15, усвідомлюючи, що ОСОБА_11 у змозі реально здійснити свою загрозу і застосувати до нього насильство, побоюючись за безпеку відпочиваючих разом з ним жінок, малолітнього сина і знайомих, вирішив залишити місце відпочинку, і зі своїм братом ОСОБА_1 на автомобілях «Таврія» поїхали в напрямку с. Новоподільського Софіївського району Дніпропетровської області.

У той же день близько 18:15 ОСОБА_11 на автомобілі «Нива - Шевроле», а ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на автомобілі «УАЗ» рухалися по дорозі біля ставка. Побачивши попереду автомобілі «Таврія» під керуванням братів ОСОБА_1, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, грубо порушуючи громадський порядок і спокій громадян та виявляючи явну неповагу до суспільства, проявляючи особливу зухвалість, на значній швидкості намагались наздогнати братів, і переслідуючи на своїх автомобілях, з метою залякування потерпілого, його родичів та знайомих, які перебували в переслідуваних автомобілях, стали безперервно сигналити, подавати світлові сигнали з метою змусити потерпілого ОСОБА_15 та його брата ОСОБА_1 зупинитися. Однак останні, побоюючись безпричинної розправи, були змушені збільшити швидкість руху своїх автомобілів і намагалися їхати попереду автомобілів, які їх переслідували, а прибувши в с. Новоподільське, сховалися від них у дворі будинку АДРЕСА_1, що належить сім'ї ОСОБА_15

Приблизно о 18:20 того ж дня ОСОБА_11, продовжуючи хуліганські дії, зупинив свій автомобіль біля двору будинку ОСОБА_15 і, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи елементарні загальновизнані правила поведінки і моральності, без дозволу власника та всупереч його волі, порушуючи недоторканність володіння сім'ї ОСОБА_15, незаконно проник у двір зазначеного домоволодіння і у присутності перебуваючих там осіб, в тому числі жінок і дитини, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_15, принижуючи його честь і гідність, зажадав, щоб той вийшов у двір.

ОСОБА_12, ОСОБА_10 і ОСОБА_9, зупинивши автомобіль «УАЗ» біля домоволодіння ОСОБА_15, вийшли з нього і, грубо порушуючи громадський порядок та виявляючи явну неповагу до суспільства, намагалися увірватися у двір домоволодіння, однак їм завадив брат потерпілого ОСОБА_1 Тоді вони публічно ігноруючи елементарні загальновизнані правила поведінки і моральності, висловлюючись нецензурними словами в

адресу ОСОБА_15 в присутності жінок і дитини, ображаючи його честь і гідність, стали вимагати, щоб ОСОБА_15 вийшов до них, при цьому у присутності оточуючих громадян погрожували йому застосуванням насильства, небезпечного для його здоров'я.

У дворі хуліганські дії ОСОБА_11 та його спробу наблизиться до будинку зупинив ОСОБА_17, який встав на його шляху і зажадав покинути двір та не порушувати громадського порядку. Однак ОСОБА_11, відчуваючи підтримку ОСОБА_12, ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які знаходилися біля входу у двір, продовжуючи хуліганські дії групою осіб, проявляючи особливу зухвалість, із застосуванням сили навмисно відштовхнув ОСОБА_17 в бік.

У цей час ОСОБА_15, побоюючись за своє життя і життя своєї родини та інших осіб, які перебували у дворі, взяв у будинку зареєстровану в установленому законом порядку мисливську рушницю ІЖ-27 і з метою самозахисту й захисту своєї родини від явно виражених хуліганських дій ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, вийшов у двір, де голосно попередив нападників, що буде стріляти, якщо вони не припинять свої хуліганських дії і не залишать його двір.

Не реагуючи на попередження ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, грубо порушуючи громадський порядок, виявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, продовжували порушувати недоторканність домоволодіння сім'ї ОСОБА_15 та спокій громадян, які його оточували, ображали ОСОБА_15 і погрожували йому застосуванням насильства. ОСОБА_15, захищаючись від злочинних дій ОСОБА_11, ОСОБА_9,ОСОБА_10 і ОСОБА_12, побоюючись за здоров'я та життя своїх рідних і знайомих, які перебували у дворі, привів свою мисливську рушницю в бойову готовність і попрямував з рушницею в бік воріт. У цей момент ОСОБА_17, побоюючись, що постраждають інші особи, зупинив ОСОБА_15 і підняв його рушницю стволами вгору, в результаті чого з рушниці пролунав постріл вгору, від якого ніхто не постраждав.

Після цього попереджувального пострілу ОСОБА_15, близько 18:25, ОСОБА_9, продовжуючи хуліганські дії групою осіб, за власною ініціативою - без попередньої змови зі співучасниками хуліганства ОСОБА_11, ОСОБА_10 і ОСОБА_12, виходячи за межі попередньої домовленості, використовуючи малозначний привід, діючи умисно, з хуліганських спонукань та з особливою зухвалістю, застосовуючи вогнепальну зброю з метою вбивства, грубо порушуючи при цьому громадський порядок та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи пострілом потрапити в потерпілого ОСОБА_15, який йшов по двору свого будинку, на відстані близько 15 метрів від воріт, де знаходився сам ОСОБА_9, привів у бойову готовність автоматичну вогнепальну зброю, заряджену не менше ніж 30 бойовими патронами калібру 7,62 мм і яка знаходилась весь час, при здійсненні хуліганських дій біля домоволодіння сім'ї ОСОБА_15 у нього в руках, і здійснив прицільний постріл в ОСОБА_15, чим заподіяв йому тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, у вигляді вогнепального, кульового наскрізного поранення живота з пошкодженням внутрішніх органів, яке ускладнилося розвитком шоку і призвело до смерті ОСОБА_15, тобто вчинив умисне вбивство потерпілого з хуліганських спонукань.

Крім цього, ОСОБА_9 у період часу з початку 2008 року по 02 липня 2010 року за невстановлених досудовим слідством обставин і в невстановленому місці незаконно передав належний йому і зареєстрований на його ім'я карабін "Вулкан - М", серії НОМЕР_1, 1973 року випуску невстановленій особі, яка на прохання ОСОБА_9 незаконно виготовила для особистого використання останнього військову нарізну автоматичну вогнепальну зброю автомат АКМС, переробивши цей мисливський карабін шляхом внесення в нього конструктивних змін, а саме установлення шепотіла для втримання курка на взводі автоспуску; укорочування штифта, блокуючого важіль запобіжника; зрізу запобіжної пластини з правого боку приклада, а ОСОБА_9 незаконно його придбав.

В результаті внесення змін належний ОСОБА_9 карабін утратив властивості мисливської нарізної зброї та придбав властивість автоматичної військової нарізної вогнепальної зброї, придатної до стрільби бойовими патронами калібру 7,62 мм, в тому числі стрільби чергою, яку ОСОБА_9 придбав, носив і зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

У касаційних скаргах та доповненнях до них:

засуджений ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту й неправильність досудового та судового слідства, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду: в частині засудження його за ч. 1 ст. 263 КК скасувати та звільнити від кримінальної відповідальності, оскільки він добровільно здав органам влади зброю; в частині засудження за ч. 4 ст. 296 КК - провадження у справі закрити за відсутності в його діях складу злочину; в частині засудження за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України перекваліфікувати його дії на ст. 118 КК. Засуджений зазначає, що громадського порядку не порушував, хуліганського мотиву не мав, а зброю він застосував з метою захисту від дій потерпілого. ОСОБА_9 зазначає, що апеляційний суд не дослідив усіх обставини справи, не викликав у засідання потерпілу ОСОБА_14 і призначив покарання без урахування даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання;

засуджений ОСОБА_12 просить скасувати вирок апеляційного суду і закрити щодо нього кримінальну справу на підставі п. 2 ст. 6 КПК. Засуджений вказує, що вирок суду не відповідає вимогам статей 334, 372, 377, ч. 2 ст. 378 КПК. Стверджує, що було порушено його право на захист, оскільки справу розглянуто за відсутності його захисника ОСОБА_8, а допущений в апеляційному суді захисник ОСОБА_4 не ознайомився з матеріалами справи в повному обсязі. ОСОБА_12 зазначає, що суд не з'ясував думки учасників процесу і безпідставно прийняв рішення про проведення часткового судового слідства та розгляд справи за відсутності потерпілої;

засуджений ОСОБА_10, посилаючись на незаконність його засудження, просить скасувати вироки місцевого й апеляційного судів у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та неправильністю досудового і судового слідства. Засуджений зазначає, що судові рішення не відповідають вимогам ст. 334 КПК, оскільки в них не дано оцінки всім доказам у справі. Стверджує, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги показань потерпілої та свідків, які підтверджують, що ОСОБА_10 жодних дій, направлених на порушення громадського порядку, не вчиняв, а також не розглянув поданих захисником ОСОБА_7 доповнень до апеляційної скарги;

засуджений ОСОБА_11 просить скасувати вирок, а справу закрити за відсутності в його діях складу злочину. Стверджує, що апеляційний суд допустив неповноту судового слідства, не дав оцінки всім доказам у справі, не вказав, які конкретно дії він виконував. ОСОБА_11 зазначає, що він не знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а конфлікт між ним та потерпілим ОСОБА_15 виник на ґрунті неприязних відносин і під час сутички потерпілий першим завдав йому удару в обличчя. Засуджений вказує на порушення його права на захист, оскільки йому не вручили копії вироку, його захисника не було ознайомлено з протоколом судового засідання та не повідомлено йому про день попереднього розгляду справи;

захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та направлення справи на новий апеляційний розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неповнотою та неправильністю досудового й судового слідства, невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. Захисник вказує на відсутність у діях ОСОБА_9 хуліганського мотиву та умислу на умисне вбивство потерпілого і зазначає, що суд безпідставно провів часткове судове слідство, не дослідив усіх доказів у справі, не повідомив захисникам про час проведення попереднього розгляду, не викликав у судове засідання потерпілу ОСОБА_14 Крім того, зазначає про призначення судом надмірно суворого покарання, без урахування даних про особу засудженого та обставин, які пом'якшують покарання;

захисник ОСОБА_5, наводячи доводи, аналогічні викладеним у скарзі захисника ОСОБА_3, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_9, а справу направити на новий судовий розгляд;

захисник ОСОБА_4 у касаційній скарзі ставить питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_12 та закриття кримінальної справи у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. Стверджує, що суд при постановленні вироку допустив, на його думку, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, безпідставно провів часткове судове слідство, розглянув справу без участі потерпілої та захисника, не дав оцінки показанням свідків та засуджених про відсутність у діях останніх ознак хуліганства. Крім того, захисник зазначає, що апеляційний суд вийшов за межі апеляційних вимог і безпідставно призначив ОСОБА_12 більш суворе покарання;

захисник ОСОБА_13, посилаючись у касаційній скарзі на порушення судом кримінально-процесуального закону, наводячи доводи, аналогічні доводам у касаційній скарзі ОСОБА_10, просить вироки судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_10 складу злочину;

захисник ОСОБА_6, посилаючись на неповноту й однобічність судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_11, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочинів. На його думку, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_11 у вчинені інкримінованих злочинів не підтверджуються доказами у справі. Захисник зазначає про порушення права засудженого на захист, недотримання апеляційним судом таємниці нарадчої кімнати та положень ст. 374 КПК;

потерпіла ОСОБА_14 ставить питання про скасування вироків судів першої та апеляційної інстанцій та про направлення справи на новий судовий розгляд. Потерпіла вказує, що апеляційний суд не повідомив їй про час розгляду справи, не дав можливості надати показання у справі. Просить кримінальну справу щодо ОСОБА_12, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК України закрити за відсутністю складу злочину, а дії ОСОБА_9 з п. 7 ч. 2 ст. 115 КК перекваліфікувати на ст. 118 КК. Також потерпіла просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 03 липня 2012 року, якою доведено до відома прокурора про наявність у справі даних про примушування її до написання та надання до апеляційного суду буцімто неправдивих заяв і клопотань.

На касаційні скарги потерпілої, засуджених та їх захисників надійшли заперечення від прокурора, який просить скарги залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

На скаргу засудженого ОСОБА_9 надійшли заперечення від представника потерпілого ОСОБА_2, який просить касаційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, які підтримали свої касаційні скарги та просили задовольнити всі подані у справі скарги, думку потерпілого ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2 та прокурора про безпідставність поданих касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_9, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_14 не підлягають задоволенню, а скарги засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і зробив висновок про доведеність винності засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 у вчинені злочинів за викладених у вироку обставин. Такий висновок ґрунтується на доказах, ретельно перевірених у судовому засіданні, належно оцінених судом і детально наведених у вироку.

Так, із матеріалів справи видно (і про це зазначено у вироку суду першої інстанції), що допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_14, свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_26 і будучи неодноразово допитаними у ході досудового слідства показали, що конфлікт між ОСОБА_11 і ОСОБА_15 на березі ставка виник через те, що ОСОБА_11 не сподобалось, як поставив свій автомобіль потерпілий. ОСОБА_11, поводячи себе зухвало, грубо висловлюючись у присутності інших осіб, у тому числі жінок та дітей, вимагав від ОСОБА_15 прибрати автомобіль, а коли той відмовився, побив потерпілого, заподіявши легких тілесних ушкоджень. Після того, як бійку було припинено сторонніми особами, ОСОБА_11, погрожуючи помститися поїхав, а потерпілий ОСОБА_15 з родиною та знайомими, побоюючись помсти, поїхали зі ставка.

Беручи до уваги ці та інші наведені у вироку докази, зокрема висновки судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 про виявлення у потерпілого легких тілесних ушкоджень, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірними показання ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_27 про те, що причиною конфлікту між засудженим та потерпілим була неправомірна поведінка останнього, що потерпілий перший напав на нього, а також суд дійшов правильного висновку стосовно того, що ОСОБА_11 по відношенню до ОСОБА_15 діяв з хуліганських мотивів, використовуючи незначний привід.

Виходячи з наведеного, доводи захисника ОСОБА_6, та засудженого ОСОБА_11 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, є безпідставними.

Не підтверджені матеріалами справи й доводи у касаційних скаргах про відсутність у діях ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, ОСОБА_9 - ч. 4 ст. 296 КК.

Як убачається з матеріалів справи потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_14, свідки ОСОБА_18, ОСОБА_26, ОСОБА_17, ОСОБА_28 у судовому засіданні показали, що після скоєння хуліганських дій ОСОБА_11 на ставку та його погроз вони швидко зібрались і на двох машинах поїхали додому. Дорогою їх переслідували два автомобіля, які зупинилися біля двору ОСОБА_15 З автівок вийшли засуджені, при цьому ОСОБА_11 увірвався у двір. Останній, а також інші засуджені, перебуваючи біля воріт, висловлювалися нецензурною лайкою, незважаючи на присутність значної кількості людей, у тому числі жінок та дитини, у грубій формі вимагали від ОСОБА_15, щоб він вийшов із будинку, на зауваження присутніх припинити хуліганські дії не реагували. В цей час ОСОБА_15 з метою захисту від неправомірних дій засуджених з рушницею вийшов у двір та запропонував припинити хуліганські дії. ОСОБА_17, побоюючись негативних наслідків, намагався забрати рушницю в ОСОБА_15, внаслідок чого пролунав постріл. Після чого ОСОБА_9 з наявної у нього зброї вистрелив у потерпілого, спричинивши йому тілесних ушкоджень, від яких настала смерть ОСОБА_15

Ці показання потерпілі й свідки підтвердили при проведенні з ними відтворень обстановки та обставин події та очних ставок із засудженими.

Крім того, винуватість засуджених у скоєні хуліганських дій групою осіб суд обґрунтував: даними протоколу огляду місця події, про виявлення мисливської рушниці, патрону, гільзи та інших слідів пострілів; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_9 від 02 липня 2010 року про виявлення зброї, з якої, як указав засуджений, він здійснив постріл; висновками судово-криміналістичної експертизи про виявлення на чохлах автомобіля слідів продуктів пострілу; даними протоколів впізнання потерпілим ОСОБА_1, свідками ОСОБА_17, ОСОБА_26 засуджених, як осіб, які вчинили хуліганські дії і вбили ОСОБА_15; висновками судово-балістичних експертиз зброї; висновками криміналістичних експертиз вибухових речовин та продуктів пострілу про виявлення на одязі ОСОБА_10 слідів пострілу; висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_15 про виявлення у нього вогнепального кульового поранення живота з ушкодженням внутрішніх органів, яке ускладнилося розвитком шоку та призвело до його смерті; іншими доказами у справі.

Доводи в касаційних скаргах про недостовірність показань потерпілих та свідків у зв'язку із суперечливістю їх показань є безпідставними. З матеріалів справи істотних суперечностей, які би впливали на правильність установлення фактичних обставин справи та ролі засуджених при скоєнні злочинів, у цих показаннях не вбачається. Деякі розбіжності в показаннях зазначених осіб, свідчать про індивідуальне сприйняття кожним подій, учасниками чи очевидцями яких вони були і не впливають на висновки суду.

Навпаки, як свідчать матеріали справи, засуджені постійно змінювали показання щодо своїх дій та мотивів.

Так, якщо з первинних показань засуджених убачається, що мотивом їх дій було бажання покарати осіб, причетних до побиття ОСОБА_11, і саме з цією метою вони переслідували автомобіль потерпілого ОСОБА_15 та приїхали до його будинку, то в подальшому засуджені стали стверджувати, що про конфлікт між ОСОБА_11 та ОСОБА_15 вони нічого не знали, а у село вони поїхали купити рибу та набрати води.

Оскільки такі показання засуджених спростовуються наведеними у вироку доказами, а встановлений у справі характер дій засуджених свідчить про наявність в їх діях хуліганських мотивів, суд обґрунтовано визнав, що така позиція засуджених пов'язана з намаганням уникнути відповідальності за скоєння злочинів.

Суд дав оцінку всім зібраним доказам у сукупності, врахував причини конфлікту, поведінку всіх учасників, що передувала події злочину, та, дійшов до правильного висновку про спрямованість умислу засуджених на скоєння хуліганських дій.

Виходячи з установлених фактичних обставин справи, мотивів дій ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, суд обґрунтовано визнав доведеним те, що вони групою осіб, діючи узгоджено, з особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, з метою продемонструвати грубу силу та свою перевагу над потерпілим в наслідок явної неповаги до суспільства та нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, порушили громадський порядок.

Апеляційний суд, дотримуючись принципу безпосередності, провів часткове судове слідство, допитав засуджених, потерпілих, свідків, дослідив інші докази у справі й обґрунтовано визнав показання засуджених такими, що не відповідають фактичним обставинам, а висновки місцевого суду про винуватість ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_9 у скоєнні хуліганських дій - правильними.

Разом із тим, суд, перевіривши доводи прокурора і потерпілого ОСОБА_1 в апеляційних скаргах, обґрунтовано визнав висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 296, ст. 118 КК такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Мотивуючи свої висновки про винуватість ОСОБА_10 у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжувалось особливою зухвалістю, скоєному групою осіб, із застосуванням вогнепальної зброї та в умисному протиправному спричиненні смерті ОСОБА_15 з хуліганських мотивів суд послався на показання потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_17, ОСОБА_31, ОСОБА_18, ОСОБА_26, ОСОБА_28, допитаних в судовому засіданні апеляційним судом, на інші докази у справі, наведені у вироку.

Суд ретельно перевірив доводи ОСОБА_9, аналогічні викладеним у касаційних скаргах засудженого, про те, що він здійснив постріл, захищаючись від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_15, та обґрунтовано визнав їх безпідставними.

У ст. 36 КК (необхідна оборона) йдеться про те, що дії з припинення суспільно-небезпечного посягання будуть правомірними, якщо вони зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.

Однак, як визнав установленим суд, ( і це випливає з матеріалів справи), з боку потерпілого не встановлено посягання на охоронювані законом права ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 з огляду на вищезазначені дані про обставини, які передували події та існували під час здійснення пострілу ОСОБА_9 в ОСОБА_15 При цьому колегія суддів звертає увагу також на те, що, як правильно вказано у вироку апеляційного суду, дії потерпілого контролював свідок ОСОБА_17, який намагався забрати зброю в потерпілого.

У зв'язку з цим, під час дослідження мотивів злочинних дій стосовно потерпілого, суд обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_9 вчинив вбивство ОСОБА_15 з хуліганських мотивів.

Твердження у касаційних скаргах ОСОБА_9, захисників та потерпілої ОСОБА_14 про незаконне засудження ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 263 КК, оскільки засуджений добровільно видав зброю, що усуває кримінальну відповідальність особи відповідно до положень ч. 3 ст. 263 КК, є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 (v0003700-02) "Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами", під добровільною здачею органам влади, зокрема, зброї, що згідно з ч. 3 ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, слід розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати зброю, незалежно від мотивів за власним бажанням передає її відповідному державному органу.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_9 видав зброю правоохоронним органам лише після свого затримання за підозрою у вчиненні злочину, а тому вважати, що він видав зброю добровільною підстав немає.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни вироку в частині кваліфікації дій засуджених: ОСОБА_9 - за ч. 4 ст. 296, п. 7 ч. 2 ст. 115 КК, ОСОБА_11 - за частинами 1, 2 ст. 296 КК, ОСОБА_12 і ОСОБА_10 - за ч. 2 ст. 296 КК, про що йдеться у касаційних скаргах засуджених, захисників та потерпілої.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_11 та його захисника підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 365 КПК вирок суду першої інстанції перевіряється судом у межах апеляції.

Як убачається з вироку місцевого суду, за результатом розгляду справи суд визнав недоведеним вчинення ОСОБА_11 злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

Рішення суду в цій частині в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого не оскаржувалось, а тому висновки суду про вчинення ОСОБА_11 злочину у вказаному стані та визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, є незаконним.

Твердження у скаргах засуджених та захисників про неповноту і неправильність досудового й судового слідства, неправильне встановлення фактичних обставин справи, невірну оцінку судом доказів, неправильне застосування кримінального закону є неспроможними.

Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового та судового слідства не було допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду стосовно доведеності винуватості засуджених ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_11, як і на правильність кваліфікації їх дій. Органи досудового слідства, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття правильного рішення у справі, а висновки суду ґрунтуються на достатніх та допустимих доказах, оцінених відповідно до вимог закону.

Необґрунтованими є доводи засуджених, захисників, потерпілої ОСОБА_14 у касаційних скаргах про те, що апеляційний суд не розглянув усіх обставин справи в їх сукупності та не дав належної оцінки дослідженим у справі доказам, оскільки вирок суду відповідає вимогам статей 378, 332- 335 КПК. В ньому повно викладені підстави, через які доводи засуджених, захисників, потерпілої ОСОБА_14 в апеляціях визнані безпідставними, прокурора та потерпілого ОСОБА_1 у частині кваліфікації дій ОСОБА_9 та м'якості призначеного йому та ОСОБА_11 покарання - обґрунтованими.

Відповідно до положень ст. 357 КПК апеляційний суд у разі необхідності може провести попередній розгляд справи, який здійснюється у судовому засіданні за обов'язкової участі прокурора. На судове засідання можуть бути викликані інші учасники судового розгляду, однак їх явка не є обов'язковою і не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на ці положення закону доводи в касаційних скаргах про неналежне повідомлення осіб про час попереднього розгляду справи апеляційним судом не може бути визнано підставою, що тягне за собою скасування вироку.

Рішення апеляційного суду при попередньому розгляді справи про часткове судове слідство прийнято відповідно до положень ч. 3 ст. 358 КПК.

Доводи у касаційних скаргах про те, що судом порушено таємницю нарадчої кімнати, неспроможні, оскільки із протоколу судового засідання вбачається, що судді постановили вирок з дотриманням таємниці наради суддів, а будь-яких обґрунтованих доводів на порушення суддями вимог ст. 322 КПК України засуджені та захисники у своїх скаргах не навели.

Як убачається з протоколу судового засідання, потерпіла була повідомлена про час розгляду справи апеляційним судом, вона брала участь у судовому засіданні, давала пояснення, висловлювала свою позицію у судових дебатах. Крім того, у розгляді справи апеляційним судом брав участь її представник - адвокат ОСОБА_33 ( т. 11, а. с. 25- 42).

Посилання у касаційних скаргах ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та їх захисників про порушення права засуджених на захист є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи апеляційним судом захист засуджених здійснювався захисниками фахівцями у галузі права і близькими родичами.

Дійсно, при розгляді справи апеляційним судом була відсутня захисник ОСОБА_8, якій суд повідомив про час розгляду справи. За клопотанням засудженого ОСОБА_12 розгляд справи відбувався за відсутності зазначеного захисника, але у присутності захисника ОСОБА_6, а тому вважати, що при розгляді справи в апеляційному суді допущено порушення засудженого права на захист, колегія суддів підстав не вбачає.

Апеляційний суд розглянув усі подані учасниками судового розгляду апеляційні скарги та доповнення до них, у тому числі й захисника ОСОБА_7

З матеріалів справи вбачається, що судами першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. 87 КПК інформовано учасників судового розгляду про виготовлення протоколу судового засідання та за їхнім клопотанням ознайомлено з протоколом та матеріалами кримінальної справи, в тому числі й захисника ОСОБА_6 ( т. 12 а. с. 12). Усім засудженим у встановленому ст. 344 КПК порядку вручено копії вироку.

З урахуванням наведеного, а також вимог ст. 370 КПК, колегія суддів не вважає, що під час розгляду справи в суді були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, про це йдеться у касаційних скаргах.

Вирішуючи питання про призначення засудженим покарання, суд відповідно до положень ст. 65 КК врахував тяжкість вчинених засудженими злочинів, роль і ступінь участі кожного із засуджених у цих злочинах, усі дані про їх осіб, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі й ті, на які є посилання у касаційних скаргах.

Своє рішення про необхідність застосування ОСОБА_9 і ОСОБА_11 більш суворого покарання, апеляційний суд належним чином умотивував і колегія суддів вважає це рішення переконливим. Призначене засудженим покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження скоєння нових злочинів, тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

Між тим, колегія суддів вважає, що вирок апеляційного суду в частині призначення покарання засудженим ОСОБА_10 і ОСОБА_12 підлягає зміні на таких підставах.

Відповідно до положень ст. 378 КПК апеляційний суд скасовує вирок місцевого суду і постановляє свій вирок за необхідності застосування більш суворого покарання за умови, якщо в апеляції прокурора, потерпілого або його представника ставилося питання про скасування вироку саме на цих підставах.

Апеляційний суд, усупереч зазначеному закону, за відсутності апеляційних вимог прокурора та потерпілого щодо м'якості призначеного покарання засудженим ОСОБА_10 і ОСОБА_12 скасував вирок місцевого суду в цій частині і призначив їм більш суворе покарання.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає за необхідне вирок апеляційного суду в частині призначення покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_10 змінити і вважати їх засудженими до покарання, визначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд істотно порушив вимоги кримінально-процесуального закону при вирішенні питання про відшкодування судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 93 КПК України відшкодування судових витрат покладається на засуджених. У тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнуті судові витрати з кожного з них.

Проте суд, усупереч вказаним нормам закону стягнув із засуджених судові витрати в солідарному, а не в частковому порядку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що обраний судом спосіб відшкодування судових витрат підлягає зміні із солідарного на частковий, відповідно до якого засуджені мають сплатити: ОСОБА_9 - 4689,10 грн, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 - кожний по 1701,80 грн.

Постановлену за результатами апеляційного розгляду ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року, якою доведено до відома прокурора Дніпропетровської області встановлені судом обставини, які свідчать про втручання в діяльність суду, винесено у відповідності до вимог ст. 279 КПК, доводи, наведені в ній, підтверджуються матеріалами справи, і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХI «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_9, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілої ОСОБА_14 залишити без задоволення.

Касаційні скарги засуджених ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, захисників ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року щодо ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_12 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку рішення суду про скоєння ОСОБА_11 злочинів у стані алкогольного сп'яніння та визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання.

Вирок у частині призначення покарання ОСОБА_12 та ОСОБА_10 змінити і вважати їх засудженими до покарання, визначеного вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року, а саме:

ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію України.

ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

У порядку ст. 395 КПК 1960 року змінити вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року в частині стягнення судових витрат.

Стягнути судові витрати на проведення експертиз на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ у Дніпропетровській області: з ОСОБА_9 - 4689,10 грн, з ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10 - по 1701,80 грн з кожного.

В іншій частині вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2012 року, вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2012 року щодо ОСОБА_14 залишити без зміни.