Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,суддів Крещенка А.М., Пузиревського Є.Б.,за участю прокурора Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2012 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, неодноразово судимого, останній раз 12.08.2011 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він 04.02.2012 року приблизно о 17 годині, знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, повторно у невстановленої під час досудового слідства особи, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вага якого, в перерахунок на суху речовину, складає 0,01 г., який він незаконно зберігав при собі без змети збуту.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому він послався на неправильне незастосування кримінального закону, а саме ст. 71 КК України при призначенні покарання засудженому, оскільки злочин ОСОБА_5 вчинив під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Також вказує на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Як видно з матеріалів справи, вироком Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 12 серпня 2011 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язку, передбаченого п.3 ст.76 цього Кодексу. Протягом іспитового строку, а саме 4 лютого 2012 року, ОСОБА_5 знову вчинив злочин, за який його засуджено вищезазначеним вироком.

При призначенні ОСОБА_5 покарання за останнім вироком, суд не врахував вимог ч. 3 ст. 78 КК України, відповідно до якої у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку але до повного відбування покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

За змістом цих норм закону, у разі коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м'які види покарання.

Враховуючи вищевикладене та погоджуючись із доводами касаційної скарги прокурора про неправильне застосування кримінального закону, при призначенні засудженому покарання, колегія суддів вважає, що судове рішення щодо ОСОБА_5 на підставі ч.1 ст. 398 КПК України підлягає скасуванню, оскільки суд, в порушення зазначених норм закону, не призначив

ОСОБА_5 покарання за сукупністю вироків.

Крім того, призначаючи покарання засудженому за ч.2 ст. 309 КК України із застосуванням ст.69 цього Кодексу суд, в порушення вимог ст. 65 КК України не врахував у повній мірі даних про особу засудженого, який на шлях виправлення не став та знову, в період іспитового строку за попереднім вироком, вчинив аналогічний злочин.

За таких обставин призначене засудженому покарання у виді штрафу є явно несправедливим внаслідок м'якості.

Під час нового судового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно, повно та об'єктивно дослідити всі докази у справі та за умови доведеності обвинувачення та встановлення тих самих даних про особу засудженого й обставин, що впливають на вирішення питання щодо покарання, призначення його із застосуванням до ОСОБА_5 ст. 69 КК України слід вважати м'яким.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд.