Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О. В.,

суддів Сахна Р. І., Шибко Л. В.,

за участю прокурора Сорокіної О. А.,

захисника адвоката ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_1 на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 155 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено долю речових доказів.

Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 у рахунок відшкодування: моральної шкоди -50 000 грн; на правову допомогу - 1000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він у стані алкогольного сп'яніння 03 жовтня 2011 року приблизно о 03:00 у будинку за місцем свого проживання у АДРЕСА_1, даючи звіт своїм діям і керуючи ними, знаючи по те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 є малолітньою, допускаючи те, що вона не досягла статевої зрілості, вчинив статеві зносини з останньою.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить ухвалу постановлені у справі судові рішення скасувати, звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку з добросовісною помилкою щодо статевої зрілості потерпілої (віку потерпілої), а провадження у кримінальній справі закрити.

У запереченнях на цю касаційну скаргу законний представник потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просить касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив касаційну скаргу задовольнити, думку прокурора, котрий вважав, що постановлені у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі та запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК України, до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статтях 368 та 369 КПК 1960 року щодо однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК 1960 року, оцінка доказів у справі є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Перевіркою матеріалів справи касаційним судом встановлено, що судом першої інстанції вимоги зазначеного закону повністю дотримано.

Доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які вірно оцінено та обґрунтовано покладено судом у основу вироку.

Обґрунтовуючи доведеність вини засудженого ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_3, яка підтвердила обставини за яких засуджений ОСОБА_2 вчинив з нею статевий акт.

Із показань свідка ОСОБА_6 (матері потерпілої) убачається, що ОСОБА_2 є їх сусідом та працював із нею на одній роботі.

03 жовтня 2011 року ОСОБА_6 була на роботі, приблизно о 03:00 ночі зателефонувала донька та повідомила про те, що засуджений до неї «чіпляється», однак розмову було перервано, зв'язатися з донькою вона не змогла. Приблизно через 15 хвилин донька сама їй зателефонувала та повідомила, що в ранці розповість про те, що з нею сталося. Коли свідок повернулася додому, зі слів доньки їй стало відомо, що ОСОБА_2 насильно вступив з нею в статеві зносини.

Достовірність наведених обставин підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема: даними протоколу огляду місця події та речей, вилучених у будинку ОСОБА_2; даними протоколу відтворення обстановки та обставин події з ОСОБА_2; даними протоколу очної ставки між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_3, де остання підтвердила факт статевих зносин між нею та засудженим, котрий у свою чергу підтвердив показання потерпілої (а.с. 126-129, т. 2); даними висновків судово-медичних експертиз № 660 та № 1844; даними висновку амбулаторної судово-психологічного-психіатричної експертизи щодо ОСОБА_3; даними, що містяться у психіатричній експертизі від 28 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_2

№ 681, згідно з якою останній у період учинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, заходів медичного характеру не потребує.

При цьому як убачається із висновку судово-медичної експертизи № 1844, потерпіла ОСОБА_3 на час судово-медичного обстеження статевої зрілості не досягла на що вказують недостатні показники антропометричних вимірів.

Крім того, з матеріалів справи, зокрема з показань самого засудженого ОСОБА_2 убачається, що він тривалий час знайомий із потерпілою ОСОБА_3, оскільки проживає по сусідству з нею.

Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК, а тому доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_1 про те, що засуджений

ОСОБА_2 помилився в досягненні потерпілою статевої зрілості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_2, згідно з указаною нормою закону врахував: характер, ступінь суспільної тяжкості вчиненого ним злочину; пом'якшуючі обставини (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину); обставини, які його обтяжують (злочин вчинив щодо малолітньої у нетверезому стані); особу засудженого (за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше).

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_2 покарання, його вид і строк суд визначив правильно; воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення не вбачає.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

Цивільний позов розглянуто відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Порушень кримінально-процесуального закону, які би могли бути підставою для зміни чи скасування судових рішень у справі не встановлено.

Враховуючи наведене і керуючись статтями 394 - 398 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від

07 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 - без задоволення.