Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року.

Вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 12 липня 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Стави Кагарлицького району Київської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 364 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 000 грн).

Апеляційний суд постановив вирок, яким скасував вирок місцевого суду, визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, і засудив із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на строк три роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 54 КК ОСОБА_2 позбавлено 8-го рангу державного службовця.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

Вироком апеляційного суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він, працюючи головою Геронимівської сільської ради, будучи посадовою особою місцевого самоврядування 4-ї категорії класифікації посад відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (280/97-ВР) та маючи 8-й ранг державного службовця, тобто будучи представником влади, який займає відповідальне становище, умисно і з корисливих мотивів з використанням своїх владних повноважень та службового становища одержав хабара від ОСОБА_3 в розмірі 3000 дол. США за таких обставин.

З метою незаконного одержання від ОСОБА_3 грошової винагороди за вирішення питання про виділення його дружині ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,21 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у межах с. Геронимівки ОСОБА_2 під час зустрічей, які відбувалися із 17 червня по 07 липня 2011 року, зажадав від ОСОБА_3 передати йому в якості хабара 10 000 дол. США.

ОСОБА_3 погодився на пропозицію ОСОБА_2, розуміючи, що в іншому випадку його дружина не отримає вказаної земельної ділянки. 07 липня 2011 року близько 10:00 ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті по вул. Мічуріна, 1 у с. Геронимівці одержав від ОСОБА_3 за вирішення вищевказаного питання в якості хабара частину обумовлених раніше грошей у розмірі 3000 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на 07 липня 2011 року становило 23 914 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить (з урахуванням внесених доповнень) вирок апеляційного суду скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину й особі засудженого внаслідок м'якості. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор стверджує, що апеляційний суд при призначенні покарання необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК, що призвело до призначення м'якого покарання. Також прокурор вважає, що суд у вироку мав вказати редакцію ч. 3 ст. 368 КК, за якою засудив ОСОБА_2

Захисник у касаційній скарзі, не оспорюючи доведеності винності і правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок апеляційного суду змінити та звільнити засудженого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням, оскільки, на його думку, матеріали справи містять для цього достатні підстави.

Засуджений свою касаційну скаргу відкликав, підтримавши скаргу захисника.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, засудженого та захисника, котрі підтримали скаргу останнього і заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга захисника - повному задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_2 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 368 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Разом із тим, доводи прокурора про те, що у вироку апеляційного суду належало зазначити редакцію ч. 3 ст. 368 КК, за якою засуджено ОСОБА_2, є обґрунтованими, адже ця кримінально-правова норма неодноразово змінювалась законами України, останній раз - Законом України від 07 квітня 2011 року № 3207-VI (3207-17) , який набрав чинності 01 липня 2011 року.

Враховуючи, що злочинні дії з отримання ОСОБА_2 хабара закінчились (як встановив апеляційний суд) 07 липня 2011 року, вони підпадають під кваліфікацію за ч. 3 ст. 368 КК в редакції вищевказаного Закону.

Тому вирок апеляційного суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає зміні шляхом зазначення у ньому редакції ч. 3 ст. 368 КК, за якою засуджено ОСОБА_2

Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного засудженому покарання у виді позбавлення волі через застосування положень ст. 69 КК, то колегія суддів з цим погодитись не може, оскільки у вироку наведено достатньо обґрунтовані мотиви для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.

При цьому апеляційний суд врахував відсутність обтяжуючих покарання засудженого обставин і наявність пом'якшуючих (ОСОБА_2 є інвалідом III-ї групи, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС I-ї категорії), позитивні характеристики й те, що ОСОБА_2 вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Проте, додатково враховуючи визнання ОСОБА_2 вини під час касаційного розгляду справи (про це, крім іншого, свідчить його відмова від своїх касаційних вимог і підтримка касаційної скарги захисника), його хронічні хвороби (зокрема, хребта, вен правої голені, на гіпертонію II-го степеню та на атеросклеротичний кардіосклероз, катаракту обох очей та хронічний гепатит), що підтверджується випискою з історії хвороби № 01322 від 15 лютого 2013 року, виданою КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської області», колегія суддів вважає можливим звільнити засудженого від призначеного основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, оскільки його особа та вказані обставини справи свідчать про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування цього покарання, але в умовах контролю за його поведінкою.

Тому, колегія суддів вважає можливим згідно із ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року змінити вирок апеляційного суду у вищевказаній частині.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу захисника задовольнити.

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 18 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити: вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 368 КК в редакції Закону України від 07 квітня 2012 року до міри покарання, визначеної апеляційним судом, без конфіскації майна і на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування призначеного за ч. 3 ст. 368 КК основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням передбачених ст. 76 КК обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.

В решті вирок апеляційного суду залишити без зміни.