Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Деруна А.І.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2012 року.

Вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 27 лютого 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого

21 вересня 2004 року вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців, а також 28 грудня 2004 року вироком того ж суду за ч. 2 ст. 309 КК із застосуванням положень ст. 70 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців; звільненого 25 жовтня 2007 року на підставі постанови Вознесенського районного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання один рік п'ять місяців три дні,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду змінено і на підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, призначеного за ч. 2 ст. 186 КК, з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК. В решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 06 грудня 2011 року близько 12:45, знаходячись у належному ОСОБА_3 домоволодінні, розташованому по АДРЕСА_2, відкрито викрав у власника будинку 450 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_2 покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, через безпідставне звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання згідно зі ст. 75 КК, про що наводить відповідні доводи.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, захисника, котрий заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості засудженого ОСОБА_2 у вчиненні цього діяння, його кримінально-правова оцінка за ч. 2 ст. 186 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Мотивуючи можливість звільнення засудженого від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК, апеляційний суд в ухвалі дійшов висновку, що місцевий суд належно не врахував (незважаючи на вчинення засудженим тяжкого злочину) даних про особу ОСОБА_2 (котрий позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину), таких обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди, а також прохання потерпілого суворо не карати засудженого.

Проте, на думку колегії суддів, таке рішення апеляційний суд прийняв без достатніх підстав, адже в ухвалі належним чином не обґрунтовано можливості виправлення засудженого без ізоляції від суспільства, не розмежовано підстав для призначення покарання у виді позбавлення волі та підстав для звільнення від його відбування. Крім того, не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання, але в умовах контролю за його поведінкою.

Також фактично поза увагою апеляційного суду залишилися: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є кваліфікованим видом грабежу, характер злочинних дій і спосіб їх учинення (відштовхнув потерпілого з ліжка на підлогу, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння, що визнано обтяжуючою покарання обставиною), а також те, що ОСОБА_2 не вперше притягається до кримінальної відповідальності.

Не містить ухвала апеляційного суду й обґрунтування того, що саме свідчить про неналежне врахування місцевим судом особи засудженого та обставин, які пом'якшують покарання, зокрема того, які дії ОСОБА_2 доводять його активне сприяння у розкритті злочину

Отже, рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням не можна вважати обґрунтованим і таким, що відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого.

За таких обставин ухвала апеляційного суду як винесена з порушенням вимог ст. 377 КПК 1960 року не може залишатись у силі і підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи апеляційний суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, то його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати невідповідним тяжкості злочину та особі засудженого, а отже, неправильним.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2012 року щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити на новий апеляційний розгляд.