Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Суржка А.В.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

засудженого ОСОБА_1

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 14 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року.

Вироком Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше судимого вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2006 року за ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 70 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі; звільненого 11 жовтня 2010 року Вільнянським районним судом Запорізької області умовно-достроково на невідбутий термін покарання 2 роки 1 місяць 21 день,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі; п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі; п. п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання довічне позбавлення волі. На підставі ч. 2 ст. 71 КК України постановлено невідбуту частину покарання за вироком Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2006 року поглинути більш суворим покаранням призначеним за цим вироком, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання - довічне позбавлення волі.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня

2012 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він 23 грудня 2011 року, приблизно о 3 годині, по вул. Фрунзе, 42 в м. Бахчисараї, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, діючи по надуманому мотиву помсти за побиття його іншими особами в барі, відламав від дерева палицю та безпричинно, із хуліганських мотивів умисно наніс ОСОБА_2 не менше 15 ударів палицею, ногами та підібраною пляшкою по голові, чим спричинив тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого. Переконавшись, що ОСОБА_2 мертвий, таємно викрав з його кишені майно на загальну суму 155 грн.

В той же день, приблизно о 3 год. 40 хв., ОСОБА_1, вул. Фрунзе, 44-А в м. Бахчисараї, діючи по надуманому мотиву помсти за побиття його іншими особами в барі, напав на ОСОБА_3, наніс йому удар кулаком в голову, від якого потерпілий впав на землю та втратив свідомість. Після цього безпричинно, із хуліганських мотивів, ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_3 не менше 15 ударів палицею і ногами по голові, чим спричинив тілесні ушкодження, від яких настала смерть потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений вказує, що щиро розкаявся, просить застосувати ст. 69 КК України та пом'якшити призначене покарання.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про зміну постановлених судових рішень та виключення з них посилання на визнання винним та засудження ОСОБА_1 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України по епізоду вбивства ОСОБА_2 Наголошує, що вчинені засудженим вбивства містять склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, а наявність кваліфікуючих ознак, передбачених різними пунктами частини другої цієї статті не дають правових підстав для окремої їх кваліфікації і призначення окремих покарань. Вважає, що за таких обставин, окрема кваліфікація дій ОСОБА_1 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України по окремому епізоду та призначення покарання за цим законом є зайвим та підлягає виключенню.

Заслухавши доповідь судді; думки прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого та підтримав касаційну скаргу прокурора; засудженого, який підтримав касаційні скарги; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційна карга засудженого задоволенню не підлягає, а касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з вироку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні умисних вбивств ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з хуліганських мотивів та таємному викраденні майна ОСОБА_2 на підставі зібраних у встановленому порядку і досліджених в судовому засіданні доказів, які належно оцінені.

Однак, за встановлених судом фактичних обставин справи, дії ОСОБА_1 по епізодам вчинених ним умисних вбивств потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із хуліганських мотивів неправильно кваліфіковані кожний окремо, оскільки відповідно до вимог кримінального закону, при вчинені особою кількох умисних вбивств за обтяжуючих обставин, передбачених різними пунктами ч. 2 ст. 115 КК України, дії винного мають бути кваліфіковані за цими пунктами та за п. 13 ч. 2 цієї статті з урахуванням повторності.

Такі роз'яснення містяться і в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику, про злочини проти життя і здоров'я особи" (v0002700-03) . Також у п. 18 даної постанови Пленуму зазначено також, що покарання за окремими пунктами ч. 2 ст. 115 КК України не призначається.

Всупереч вимогам кримінального закону та вказаним роз'ясненням Пленуму, суд у цій справі окремо кваліфікував дії ОСОБА_1 по кожному епізоду умисних вбивств за конкретними пунктами ч. 2 ст. 115 та окремо за ними ж призначив йому покарання.

За таких обставин вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають зміні, дії ОСОБА_1 щодо вчинених ним умисних вбивств потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфікації за п. п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, то воно обрано у відповідності до вимог ст. 65 КК України. Суд урахував характер і суспільну небезпечність вчинених злочинів, їх тяжкість, дані про особу винного, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше судимий за умисні тяжкі злочини проти особи і власності, після умовно-дострокового звільнення на шлях виправлення не став, продовжив злочинну діяльність.

Також суд урахував явку з повинною, як обставину, що пом'якшує покарання, а вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння - як ту, що його обтяжує.

Взявши до уваги всі зазначені обставини, серед яких і ті, на які посилається засуджений у касаційній скарзі, суд дійшов до обґрунтованого висновку, що засуджений являє собою виключну небезпеку для суспільства та можливість його виправлення і перевиховання лише в умовах ізоляції від суспільства. Правильно визначене судом і остаточне покарання, відповідно до вимог статей 70, 71 КК України.

З таким рішенням колегія суддів касаційної інстанції погоджується, підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 і задоволення скарги засудженого не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити,

вважати ОСОБА_1 засудженим п. п. 7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, п. п.7, 13 ч. 2 ст. 115 КК України визначити ОСОБА_1 покарання - довічне позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі ч. 2 ст. 71 КК України визначити йому остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.

В решті вирок Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 березня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.