5-717км13 Про хуліганство, перевищення службових повноважень та катування потерпілого, скоєні оперуповноваженими працівниками відділу карного розшуку - 12.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Київської області та захисника засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 -

адвоката ОСОБА_1 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 09 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2012 року.

Цим вироком засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 127 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 3 роки; за

ч. 2 ст. 365 КК - на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень, на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень, на строк

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 127 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 3 роки; за

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень, на строк 3 роки;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, такого, що не має судимості,

за ч. 2 ст. 127 КК - на строк 5 років; за ч. 2 ст. 296 КК - на строк 3 роки; за

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень, на строк 3 роки.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_6

Постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 292 грн з кожного у рахунок відшкодування судових витрат на користь Київського науково-дослідного інституту.

Вирішено долю речових доказів.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10 травня 2012 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без зміни.

Вироком суду вказаних осіб визнано винними і засуджено за те, що

ОСОБА_3 та ОСОБА_5, кожен обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу карного розшуку, а ОСОБА_4 - старшого оперуповноваженого цього відділу Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України, маючи згідно із Законом України «Про міліцію» (565-12) спеціальні звання «старший лейтенант міліції», «лейтенант міліції» та «майор міліції» відповідно, тобто будучи службовими особами та представниками влади, на яких покладено організаційно-розпорядчі обов'язки, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинили ряд злочинів за нижченаведених обставин.

14 жовтня 2005 року приблизно о 00:00 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися біля комерційного кіоску ПП «Орел» по

вул. Кірова, 88 у м. Бровари, неподалік адміністративної будівлі Броварського міського відділу міліції по вул. Кірова, 24, тобто перебували у громадському місці.

У цей час до кіоску підійшов ОСОБА_6, на якого як на особу, котра раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, звернув увагу ОСОБА_3 Підійшовши до ОСОБА_6, останній, явно перевищуючи свої службові повноваження, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, висловився на адресу ОСОБА_6 нецензурною лайкою та, супроводжуючи свої дії насильством, безпричинно умисно двічі ударив ОСОБА_6 в обличчя, внаслідок чого той упав на землю.

ОСОБА_4 та ОСОБА_5, побачивши, що ОСОБА_3 безпричинно розпочав бійку, не вжили передбачених діючим законодавством заходів щодо припинення протиправних дій з боку ОСОБА_3 стосовно

ОСОБА_6, а навпаки, з перевищенням наданих їм влади та службових повноважень приєдналися до бійки і, діючи групою осіб разом із

ОСОБА_3, безпричинно й умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю нанесли більше двох ударів ногами по тулубу та по кінцівках ОСОБА_6

Унаслідок дій оперуповноважених було завдано шкоди охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_6, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу органу міліції перед громадськістю.

Цього ж дня приблизно о 01:00 ОСОБА_6, достовірно знаючи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (тобто особи, які вчинили щодо нього вказані протиправні дії) є працівниками міліції, пішов до Броварського міськвідділу міліції, щоб у встановленому законом порядку подати заяву про вчинення щодо нього злочину. Біля чергової частини його зупинили ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, котрі з метою перешкодити ОСОБА_6 заявити про вчинення ними злочину щодо нього, всупереч волі потерпілого затягли його до кімнати видачі зброї, розташованої на першому поверсі міськвідділу міліції, де кинули на підлогу і, перевищуючи надані їм владу та службові повноваження, діючи спільно й узгоджено, нанесли численні удари руками та ногами по різних частинах тулуба та кінцівках потерпілого ОСОБА_6

Крім того, під час побиття, бажаючи принизити потерпілого та образити його особисту гідність, ОСОБА_5 за сприяння й активної підтримки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які утримували ОСОБА_6 на підлозі обличчям донизу, зняв із потерпілого штани та труси і не менше двох разів ввів йому в анальний отвір дерев'яний жезл працівника Державної автомобільної інспекції.

ОСОБА_3 фіксував перебіг катування за допомогою відеокамери свого мобільного телефону.

Згодом, близько 02:30 ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, припинивши катування потерпілого ОСОБА_6, тобто умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій, пригрозили розповсюдженням відеозапису катування ОСОБА_6 серед мешканців м. Броварів, якщо останній не виконає їх вимоги щодо недонесення про вчинення ними злочину.

Своїми протиправними діями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 завдали потерпілому ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, заподіяли істотної шкоди його правам та інтересам, а також державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу органу державної влади.

У касаційній скарзі заступник прокурора Київської області, не оспорюючи доведеності винуватості засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону й невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особам засуджених унаслідок м'якості.

Обґрунтовуючи свої вимоги, заступник прокурора вказує на те, що суд при призначенні покарання не повною мірою врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, оскільки так само не повною мірою врахував усі обставини справи, зокрема форму вини, мотив і мету, спосіб, а також тяжкість наслідків, що настали. Крім того, заступник прокурора вважає, що місцевий суд не дав належної оцінки тим обставинам справи, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, будучи представниками влади, вчинили ряд злочинів проти громадського порядку та моралі, проти життя і здоров'я особи, а також вчинили злочини у сфері службової діяльності. Прокурор звертає увагу на те, що місцевий суд безпричинно не призначив засудженим додаткового покарання на підставі ст. 54 КК. На думку касатора, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року.

У доповненнях до касаційної скарги заступник прокурора звертає увагу касаційного суду на те, що місцевий суд за наявності підстав не звільнив засуджених від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 296 КК.

У касаційній скарзі захисник засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_1 просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а кримінальну справу щодо своїх підзахисних закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року за відсутності в діянні складу злочину через однобічність та неповноту досудового слідства, невідповідність висновків місцевого суду фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально-процесуального закону, а також неправильне застосування кримінального закону.

На думку захисника, досудове слідство було проведено однобічно, упереджено, з явно обвинувальним нахилом, при цьому не було вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи та не виявлено тих обставин, що виправдовують обвинувачених.

Крім того, захисник звертає увагу на необхідність звільнення

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга прокурора - повністю, пояснення захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, котрі кожен окремо заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, натомість вважали, що касаційна скарга захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, перевіривши та дослідивши матеріали кримінальної справи й обговоривши доводи, наведені у скаргах та в запереченнях на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

За змістом ст. 67 КПК 1960 року оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.

Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК 1960 року до компетенції касаційного суду не входить перевірка наявності обставин, зазначених у статтях 368 і 369 цього Кодексу щодо однобічності або неповноти досудового чи судового слідства та невідповідності викладених у вироку висновків місцевого суду фактичним обставинам справи. Тому доводи захисника в касаційній скарзі у цій частині в касаційному порядку перегляду не підлягають. Крім того, як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, такі доводи були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження.

Під час перевірки матеріалів справи було встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 у вчиненні злочинів за обставин, установлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтованим сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Визнаючи винними ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 127 КК суд навів у вироку переконливі мотиви та судження на обґрунтування цього висновку.

Суд правильно поклав в основу вироку показання потерпілого ОСОБА_6, які він давав під час досудового та судового слідства. Під час допитів на очних ставках, при відтворенні обстановки та обставин події він виклав дані щодо конкретних обставин вчинених щодо нього злочинів саме ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ці показання ОСОБА_6 були взаємно уточнені і доповнені під час очних ставок та відтворення обстановки й обставин події. Вони є послідовними, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,

ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23,

ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_8, експерта

ОСОБА_27 та експерта-лінгвіста ОСОБА_28, а також з даними, що містяться в оригіналі медичних документів на ім'я потерпілого, у висновках судово-медичних, судово-цитологічної, судово-імунологічної експертиз, у протоколах відтворення обстановки та обставин події із застосуванням технічних засобів, огляду, очних ставок та з іншими дослідженими та наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.

З урахуванням викладеного колегія суддів не може погодитися з твердженнями захисника засуджених у касаційній скарзі про їх непричетність до інкримінованих їм злочинів і не знаходить підстав для скасування постановлених у справі судових рішень та закриття справи, про що захисник просить у касаційній скарзі.

Суд належно оцінив сукупність наведених доказів і правильно кваліфікував дії ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 127 КК.

Доводи захисника в касаційній скарзі про те, що під час судового розгляду справи не було доведено попередньої змови між засудженими щодо вчинення злочинів, колегія суддів вважає безпідставними й такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Як видно з вироку місцевого суду, саме цими нормами й керувався суд при призначенні покарання засудженим ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Покарання останнім обрано відповідно до вимог закону з урахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, обсягу злочинних дій, даних про осіб засуджених та їх ставлення до вчиненого.

Тому колегія суддів не знаходить підстав для скасування постановлених у справі судових рішень через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особам засуджених через м'якість, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши цю кримінальну справу в апеляційному порядку, доводи поданих на вирок суду першої інстанції апеляцій захисника ОСОБА_1 (яка аналогічна доводам касаційної скарги щодо доведеності винуватості засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих їм злочинів та порушень кримінально-процесуального закону органом досудового слідства) та прокурора (яка також аналогічна доводам касаційної скарги) належним чином проаналізував і прийняв відповідне обґрунтоване рішення про залишення апеляцій без задоволення. Свої висновки із цього питання, з якими погоджується колегія суддів, суд належним чином умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.

Разом із тим, вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та

ОСОБА_5 визнано винними у вчиненні у жовтні 2005 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, який відповідно до вимог ст. 12 КК відноситься до злочинів середньої тяжкості.

Згідно з ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину середньої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло більше п'яти років.

На час набрання вироком суду законної сили (10 травня 2012 року) минуло більше 5 років, тобто закінчилися строки давності, тому на підставі ст. 49 КК ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підлягали звільненню від кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 394- 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційні скарги заступника прокурора Київської області та захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Яготинського районного суду Київської області від

09 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від

10 травня 2012 року щодо засудження ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за

ч. 2 ст. 296 КК скасувати, а справу в цій частині закрити у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, вважати ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 засудженими до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані зі здійсненням владних повноважень, на строк 3 роки.