Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Шевченко О.О.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційної скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2011 року.

Указаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодноразово судимого, востаннє - 25 квітня 2008 року вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області за частинами 2, 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; звільненого 01 квітня 2011 року з місць відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк один рік вісім місяців п'ять днів,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.

На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк п'ять років шість місяців.

Цим же вироком засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 березня 2011 року за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення на строк три роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю два роки,

за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки й на підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків - на строк п'ять років шість місяців;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця та мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, судимого вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 квітня 2008 року за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від його відбування з випробуванням на підставі статей 75, 104 КК з іспитовим строком тривалістю один рік,

за ч. 3 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути 4873,88 грн на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування майнової шкоди солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, 1198,67 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 1727,50 грн з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 червня 2011 року в нічний час за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом пошкодження навісних замків проник до гаражу, розташованого по АДРЕСА_3, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на суму 720 грн.

29 червня 2011 року вночі він за попередньою змовою з ОСОБА_3 у той же самий спосіб із того ж гаражу таємно викрав майно ОСОБА_5 на суму 1198,67 грн.

04 липня 2011 року у нічний час ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тим же способом з того ж гаражу таємно викрав майно тієї ж потерпілої на суму 4153,88 грн, а 11 липня 2011 року з ОСОБА_2 - на суму 2098 грн.

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого, просить вирок місцевого суду змінити, пом'якшити призначене покарання, звільнивши від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Посилається при цьому на дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на його думку, пом'якшують покарання.

Вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційному порядку не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора, котрий заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Події злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 185 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання і про можливість його пом'якшення зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є безпідставними, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 71 КК, вчиненому й особі засудженого.

Місцевий суд при цьому врахував усі пом'якшуючі покарання обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги, адже суд визначив покарання не у максимальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК.

Разом із тим, суд правильно врахував ступінь тяжкості злочину (тяжкий) та вчинення ОСОБА_1 злочину до повного відбуття покарання за попереднім вироком.

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а підстави для пом'якшення покарання чи звільнення від його відбування відсутні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18 жовтня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.