5-761км13 Про порушення ДТП та виїзд на зустрічну смугу руху транспорту, що призвело до зіткнення автомобілів та загибелі одного із водіїв - 12.02.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою представника потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 липня 2012 року щодо ОСОБА_2

Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 15 травня 2012 року, залишеним без зміни апеляційним судом,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік шість місяців та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 788,86 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 50 000 грн - моральної та 4330 грн - витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 27 листопада 2011 року близько 10:40, керуючи автомобілем Honda Jazz (реєстр. № НОМЕР_1) і рухаючись по проїзній частині вул. Плотинної з боку вул. Каховської в напрямку греблі ДГЕС та м. Запоріжжя, порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , оскільки перед зміною напрямку руху не впевнилась у безпечності маневру та в тому, що не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, змінила напрямок руху вліво та виїхала на зустрічну смугу, внаслідок чого її автомобіль зіткнувся з автомобілем ВАЗ-21013 (реєстр. № НОМЕР_4) під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному напрямку, а також із мікроавтобусом Volkswagen LT 350 (реєстр. № НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_5 та мікроавтобусом Iveko turbo daily (реєстр. № НОМЕР_3) під керуванням ОСОБА_6 У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ВАЗ-21013 ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.

У касаційній скарзі представник потерпілої, не оспорюючи доведеності винності і правильності кваліфікації діяння засудженої, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного засудженій покарання та неправильним вирішенням цивільного позову потерпілої.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, прокурора, котрий підтримав касаційну скаргу, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості засудженої ОСОБА_2 в його учиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 65 КК суд призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю один рік шість місяців.

На думку колегії суддів, місцевий суд у вироку належно, відповідно до вимог ст. 334 КПК 1960 року, умотивував своє рішення про призначення основного покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 285 КК, звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням та вирішення цивільного позову, з чим правильно погодився апеляційний суд.

Разом із тим, перевіряючи справу в апеляційному порядку за апеляцією представника потерпілої, в якій ставилося питання про м'якість призначеного додаткового покарання, та залишаючи вирок місцевого суду без зміни і в цій частині, апеляційний суд не зазначив підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою, чим порушив вимоги ст. 377 КПК 1960 року.

Колегія суддів дійшла висновку, що призначення ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік, тобто у мінімальному розмірі (ч. 1 ст. 55 КК), не відповідає вчиненому, особі засудженої та наслідкам, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди (загинула людина, пошкоджено чотири транспортні засоби). З матеріалів справи убачається схильність засудженої до порушень Правил дорожнього руху (1306-2001-п) під час керування автомобілем. Цього не було враховано апеляційним судом.

З огляду на викладене ухвала апеляційного суду на підставі пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо під час нового апеляційного розгляду суд дійде висновку про доведеність пред'явленого особі обвинувачення, то додаткове покарання, призначене вироком місцевого суду, за своїм розміром слід визнати м'яким.