Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Єлфімова О.В., суддів: при секретарі Міщенка С.М, Пузиревського Є.Б., Гладких Л.М.,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013190010001681, за обвинуваченням

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого - вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 5 лютого 2013 року за ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу 1560 грн.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Таргонія О.В.,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 25 червня 2013 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. У решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах, які є аналогічними за вимогами, засуджений ОСОБА_5 та його захисники ОСОБА_7 і ОСОБА_6 ставлять питання про скасування вироку апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, посилаючись при цьому на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та суворість призначеного покарання. Стверджують, що апеляційний суд порушив право на захист ОСОБА_5, оскільки не повідомив належним чином захисника ОСОБА_7 про час і дату апеляційного розгляду кримінального провадження, чим позбавив засудженого можливості користуватися правовою допомогою останнього.

Згідно з вироком суду, 3 березня 2013 року о 23 годині 30 хвилин ОСОБА_5, знаходячись біля входу у приміщення нічного клубу "Магнат" у м. Рівне по вул. С. Бандери, 61, з корисливих мотивів, з метою відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, наніс громадянину ОСОБА_8 один удар в обличчя та відкрито викрав у нього мобільний телефон марки "Nokia 5228" з сім-карткою, чим спричинив збитки на загальну суму 772 грн 04 коп.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та захисника ОСОБА_6 на підтримку касаційних скарг, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється і підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно, що також не оспорюється у касаційних скаргах.

Відповідно до ч. 2 ст. 401 КПК усі судові рішення судді-доповідача під час підготовки до апеляційного розгляду викладаються у формі ухвали, які надсилаються учасникам судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду у суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу.

Частина 2 статті 46 КПК передбачає, що у разі неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії, якщо захисник був завчасно попереджений про її проведення, і за умови, що підозрюваний, обвинувачений не заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, не може бути підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли участь захисника є обов'язковою. Якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесуальної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку, передбаченому статтею 53 цього Кодексу.

При перевірці матеріалів кримінального провадження встановлено, що ці вимоги кримінального процесуального закону апеляційним судом були дотримані.

На вимогу ОСОБА_5 суд першої інстанції для надання йому професійної правової допомоги призначив захисника ОСОБА_7 з числа захисників Рівненського обласного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно супровідного листа, апеляційний суд після призначення кримінального провадження до розгляду направив відповідне повідомлення адвокату ОСОБА_7 (а.с. 48).

Разом з тим, як убачається з технічного носія інформації, на стадії апеляційного розгляду кримінального провадження адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився. З цього приводу головуючий з'ясовував позицію засудженого, який заявив, що захисник зайнятий в іншому судовому процесі і не заперечував проти проведення судового засідання за відсутності адвоката.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону, а тому права на захист засудженого не порушив.

Що стосується доводів касаційних скарг про суворість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є слушними.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Так, виходячи з конкретних обставини кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_5, який в скоєному щиро розкаявся, характеризується позитивно та добровільно відшкодував завдані потерпілому збитки, колегія суддів приходить до висновку, що покарання призначене ОСОБА_5 апеляційним судом за своїм видом і розміром є явно несправедливим через суворість. Наведені обставини, дають підстави вважати, що виправлення засудженого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438 КПК, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Апеляційного суду Рівненської області від 28 серпня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Застосувати ст. 75 КК України та вважати ОСОБА_5 засудженим за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

На підставі п. п. 2, 3 ст. 76 КК України покласти на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.

ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.