5-647км13 Про незаконне заволодіння транспортним засобом, скоєне у стані алкогольного сп'яніння - 07.02.2013 Прийняття

головуючого Пойди М.Ф., суддів Литвинова О.М., Квасневської Н.Д.,за участю прокуроразасудженого Деруна А.І. ОСОБА_5 розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2012 року.

Зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

раніше судимого вироком Нікопольського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року за ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; на підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки

- засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду від 15 листопада 2010 року та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 10 днів без конфіскації майна.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_7 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційному порядку вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_5 16 грудня 2011 року, приблизно о 23 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, перебуваючи на території ПП «Скіфія», розташованого по АДРЕСА_1, де знаходиться СТО ПП «ОСОБА_8», шляхом вільного доступу, за допомогою ключа завів двигун автомобіля ВАЗ 2105, що належить гр. ОСОБА_7, який знаходився на ремонті в приміщенні боксу орендованого вищевказаним підприємством. Після чого, скориставшись відсутністю власника автомобіля та інших осіб, умисно, незаконно, без дозволу власника, всупереч його волі, заволодів автомобілем ВАЗ 2105, вартістю 12000 гривень, чим заподіяв йому матеріальну шкоду на вищевказану суму. На вказаному автомобілі засуджений переміщався по території м. Нікополя та Нікопольського району.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_5 та його захисник посилаються на істотні порушення кримінально-процесуального закону - ст. 377 КПК України (1960р.); неправильне застосування кримінального закону в частині кваліфікації дій ОСОБА_5, оскільки його дії слід кваліфікувати як самовільне використання транспортного засобу. Вказують про невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості, оскільки автомобіль повернуто потерпілому та відшкодована моральна шкода в сумі 1000 грн. Просять судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, засудженого, який підтримав свою касаційну скаргу та скаргу захисника; прокурора, який просив залишити судові рішення без зміни; перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Висновки судів щодо вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів.

По справі встановлено, що засуджений ОСОБА_5 дійсно здійснював ремонт автомобіля ОСОБА_7 Однак це не давало йому права заволодіти автомобілем та використовувати його у своїх цілях. А той факт, що ОСОБА_5, не маючи посвідчення водія, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, протягом тривалого часу (з 23 год. 16 грудня 2011 року по 7 год. 17 грудня 2011року) їздив на автомобілі у пошуках спиртного, та не повернувши його до СТО, залишив біля будинку, де проживає його батько, спростовує доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_5 управляв автомобілем з метою перевірки роботи гальмівної системи. Тому доводи касаційних скарг про необґрунтованість засудження ОСОБА_5 є неспроможними.

Згідно зі ст. 65 КК України покарання призначається, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене особі покарання має бути необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про вид і розмір покарання належним чином, призначивши покарання в межах санкції статті.

Так, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_5 злочину та особу засудженого, який раніше судимий, скоїв злочин в період іспитового строку, за місцем проживання характеризуються посередньо, а також відсутність обставин, що пом'якшують покарання засудженому.

Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляції захисника, в тому числі в частині призначеного покарання та суми моральної шкоди, тому ухвалу можна вважати законною та обґрунтованою, тобто такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960р.).

Колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_5 покарання суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, не порушив загальних засад призначення покарання, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14) , дотримався принципу індивідуалізації покарання, призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Доводи касаційних скарг про необґрунтоване стягнення судом 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки в зв'язку зі скоєним злочином ремонт автомобіля не було завершено вчасно. Таким чином, стягнута сума є справедливою сатисфакцією спричиненої злочином шкоди.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.