Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Литвинова О.М., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Деруна А.І. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 07 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, на вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2012 року,-

Зазначеним вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України,

в силу ст. 89 КК України вважається таким, що

судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 364 КК України до покарання у виді арешту на

строк 3 місяці, із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

за ч.1 ст. 197-1 КК України до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 3 місяці, із застосуванням ст. 69 КК України без призначення додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі п.п. «г, ґ» ст.1, ст.14 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-IV засудженого звільнено від призначеного основного покарання у виді арешту на строк 3 місяці.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду, ОСОБА_5 засуджено за те, що він, будучи службовою особою, зловживав службовим становищем, тобто умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використав надане йому службове становище всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам, самовільно зайнявши земельну ділянку, що завдало значної шкоди власнику в особі - держави.

Так, працюючи на посаді начальника цеху №2 філії «Івано-Франківський спеціалізований кар'єр» ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», будучи службовою особою, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України та всупереч інтересам служби, з метою незаконного видобування корисної копалини місцевого значення - вапняка, ОСОБА_5 в період з серпня 2008р. по листопад 2010р., самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,7879 га, ринковою вартістю 114640 грн., в урочищі «Ліски», що належить до земель запасу сільськогосподарського призначення Будзинської, Делівської сільських рад.

На самовільно зайнятій земельній ділянці ОСОБА_5 проведено зняття родючого шару грунту, чим спричинено шкоду в розмірі 16992 грн. 95 коп., а втрачений середній дохід, який можна було отримати від використання земельної ділянки за цільовим призначенням становить 1296 грн.

Також в цей же період ОСОБА_5 провів видобування корисної копалини - вапняку із порушенням встановленого законодавством порядку в кількості 550 м.куб. на суму 21307 грн.

Внаслідок зловживання ОСОБА_5 своїм службовим становищем та самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,7879 га державним інтересам заподіяно істотної та значної шкоди на загальну суму 39595 грн. 95 коп.

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому вказує на помилковість кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 364 КК України в зв'язку з виключенням із обвинувачення вартості земельної ділянки, що зменшує суму заподіяних збитків. Зазначає про невідповідність вироку суду вимогам ст. 334 КПК України (1960р.), а ухвали апеляційного суду - вимогам ст. 377 КПК України (1960р.). Просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, доводи, наведені у касаційній скарзі, та запереченні на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки судів щодо вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судами доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених судами доказів та в касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора про помилковість кваліфікації дій засудженого за ч.1 ст. 364 КК України в зв'язку з виключенням із обвинувачення вартості земельної ділянки, що зменшує суму заподіяних збитків, аналогічні доводам апеляції, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та обґрунтовано визнав їх безпідставними, навівши в ухвалі відповідні мотиви такого рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України (1960р.).

Колегія суддів погоджується з викладеними в ухвалі апеляційного суду висновками та звертає увагу на те, що і у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 23 травня 2011 року з посиланням на ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України зазначено про безпідставність віднесення до збитків ринкової вартості земельної ділянки в сумі 114 640 грн. Так, господарський суд зазначив, що до складу збитків може бути включена вартість об'єкта тільки у випадку його знищення, однак у випадку самовільного заняття земельної ділянки не відбувається її знищення, що виключає включення вартості ділянки до складу збитків.

Враховуючи наведене вище колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 за ч.1 ст. 364 КК України.

Щодо доводів касаційної скарги про неправильне застосування кримінального закону - Закону України «Про амністію у 2011 році» (3680-17) , колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. п. «г, ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року №3680-VI підлягають звільненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та які на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнані інвалідами другої групи, а також чоловіки, які на день набрання чинності цим Законом досягли 60-річного віку.

Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав і обґрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість звільнення засудженого ОСОБА_5 від кримінального покарання належним чином.

Так, суд першої інстанції врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_5 злочинів, які є злочинами невеликої тяжкості, вчинені ним до набрання чинності Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-VІ (3680-17) . На день набрання чинності цим Законом ОСОБА_5 досяг 60-річного віку та в установленому порядку визнаний інвалідом другої групи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з рішенням суду про можливість застосування до ОСОБА_5 Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011 року № 3680-VІ (3680-17) .

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли стати підставою для зміни або скасування постановлених у даній справі судових рішень, не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України (1960 року), п. 11 Розділу XI «Перехідних положень» КПК України (1001-05) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, - залишити без задоволення.

Вирок Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від

20 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 - залишити без зміни.