5-609км13 Про перевищення влади та службових повноважень, службове підроблення документів, скоєне дільничним міліціонером, а також умисне заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень - 07.02.2013 Прийняття

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 7 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами з доповненнями заступника прокурора Полтавської області, засудженого ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Любенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року.

Вироком Любенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2012 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 365 КК України на 3 роки позбавлення волі із позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, за ч. 3 ст. 365 КК України на 7 років позбавлення волі із позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки, за ч. 1 ст. 366 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді 7 років позбавлення волі із позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_1 позбавлено спеціального звання - «старший лейтенант міліції».

Також вироком суду були вирішенні питання щодо речових доказів, судових витрат та заявлених у справі цивільних позовів.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на службі в органах внутрішніх справ з 3 липня 2006 року, згідно наказу УМВС № 204 о/с від 12 грудня 2007 року призначений на посаду дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Лубенського МВ з обслуговування м. Лубни та Лубенського району УМВС України в Полтавській області, маючи спеціальне звання «старший лейтенант міліції», здійснюючи функції представника влади, являючись службовою особою, всупереч положень Закону України «Про міліцію» (565-12) від 20 грудня 1990 року, функціональним обов'язкам, затверджених наказом МВС України від 20 жовтня 2003 року за № 1212 своїми діями перевищив владу та службові повноваження, скоїв службове підроблення документів за наступних обставин.

28 вересня 2009 року дільничний інспектор ОСОБА_1 близько 13 год. приїхав на службовому автомобілі до господарства ОСОБА_5, розташованого в АДРЕСА_1, з метою доставки останнього до Лубенського міськрайонного суду для участі у розгляді адміністративної справи про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності по скарзі його дружини. ОСОБА_1 одночасно повідомив ОСОБА_5 про необхідність попередньої його доставки до Лубенського МВ для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

На дану пропозицію ОСОБА_5 погодився за умови, що він переодягнеться в чистий одяг та зачинить двері будинку на замок. Дільничний інспектор ОСОБА_1 не погодився з проханням ОСОБА_5 і в порушення п. 8 п. п. «а» Постанови Ради міністрів УРСР «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 27 лютого 1991 року за № 49 (49-91-п) застосував до ОСОБА_5 1947 року народження спецзасіб (наручники) та з застосуванням фізичної сили, посадивши в автомобіль доставив до Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області.

Близько 15.00 год. цього ж дня ОСОБА_1, завівши ОСОБА_5 до свого службового кабінету № 109 розташованого в приміщенні Лубенського МВ, перебуваючи на службі, перевищуючи свої службові повноваження, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосовуючи психологічний та фізичний тиск на потерпілого з метою примусити ОСОБА_5 до зізнання в скоєнні злісної непокори працівникам міліції, яку він не вчиняв, та підписати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, застосувавши спеціальний засіб (гумовий кийок) наніс потерпілому ОСОБА_5 декілька ударів в область лівого колінного суглобу, лівого стегна, лівого плеча, лівого та правого наколінника тим самим спричинив тілесні ушкодження потерпілому та завдав особливого фізичного болю останньому.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 431 від 23 вересня 2010 року у ОСОБА_5 виявлено - тілесні ушкодження у вигляді синців лівого колінного суглобу, лівого стегна, лівого плеча, саден лівого та правого наколінника, які могли утворитися від дії тупого (тупих) предметів, можливо у вказаний строк та при вказаних обставинах і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Продовжуючи свої злочинні дії, дільничний інспектор міліції ОСОБА_1, перебуваючи на службі власноручно вніс до протоколу № 00003028 неправдиві відомості про те, що нібито громадянин ОСОБА_5 28 вересня 2009 року близько 13 год. 30 хв. в АДРЕСА_1 чинив злісну непокору законній вимозі працівника міліції, намагався втекти, хапався за формений одяг, тим самим скоївши правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП, що не відповідає дійсності.

На підставі цього протоколу Лубенський міськрайонний суд Полтавської області виніс постанову від 28 вересня 2009 року за якою ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП і притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 136 гр.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 29 жовтня 2009 року по справі № 33-377/2009 постанова Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 28 вересня 2009 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП скасована, справу провадженням закрито за відсутністю в діях ОСОБА_5 складу даного адміністративного правопорушення.

19 червня 2010 року ОСОБА_1, після святкування Дня дільничного інспектора в с. Мацківці Лубенського району Полтавської області, де розпивав спиртні напої, повернувшись до м. Лубни разом зі своїм «кумом» ОСОБА_7, близько 22 години прибули до бару «Київська Русь» розташованого в м. Лубни вул. Радянська, де разом відпочивали та вживали спиртні напої. Під час відпочинку між ОСОБА_1 та іншими відпочиваючими громадянами виник конфлікт на побутовому рівні, який за допомогою працівників бару та викликаним нарядом працівник ППС Лубенського МВ був уладнаний на місці.

20 червня 2010 року близько 3 години ночі дільничний інспектор Лубенського МВ ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, будучи службовою особою, перевищуючи свої службові повноваження, надані йому ЗУ «Про міліцію» (565-12) , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи як працівник міліції, застосовуючи фізичний та психічний тиск до громадянина ОСОБА_8, особисто, незаконно з бару «Київська Русь» де сам відпочивав, доставив до Лубенського міськвідділу в оточені викликаних до бару працівників ППС Лубенського МВ, якого, без зазначення причин затримання, не повідомляючи оперативного чергового Лубенського МВ про його затримання, не оформивши ОСОБА_8, як затриманого, завів його до приміщення Лубенського МВ, де на ґрунті особистих неприязних відносин, що виникли перед цим в барі «Київська Русь», умисно наніс ОСОБА_8 не менше п'яти ударів руками та ногами в область голови і тулубу, в результаті чого ОСОБА_8 втратив свідомість та впав на підлогу.

Після чого ОСОБА_1, підійшовши до групи цивільних осіб, що супроводжували його разом з ОСОБА_8 та працівниками ППС від бару «Київська Русь» до Лубенського міськвідділу та були навпроти чергової кімнати Лубенського МВ, вказав на своє фото на стенді працівників Лубенського міськвідділу та повідомив присутніх, що він являється працівником правоохоронних органів.

З метою укриття вчиненого злочину ОСОБА_1 витягнув безпритомного ОСОБА_8 через запасний вихід приміщення Лубенського МВ та прилеглі ворота за територією Лубенського міськвідділу, залишивши його лежати у безпорадному стані біля обочини автостоянки розташованої поруч з приміщенням Лубенського МВ.

Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи № 1134 від 15 червня 2011 року у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку тяжкого ступеня, субарахноідального крововиливу, гемотимпанума праворуч, розрив правого слухового проходу, ото гематоми, гематоми правого вуха, рани, гематоми м'яких тканин, саден шкіри голови, обличчя лівої вушної раковини, які утворилися від дії тупих предметів з обмеженими контактуючими поверхнями, якими могли бути пальці рук людини, стиснуті в кулак, нога людини у взутті і кваліфікуються, як тяжкі тілесні ушкодження, по ознаці небезпеки для життя.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 12 квітня 2012 року вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2012 року змінено.

Ухвалено скасувати вирок у частині стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_8 1259 грн. 30 коп. майнової шкоди, 30000 грн. моральної шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_5 83 грн. 59 коп. майнової шкоди, завданих злочинними діями працівником Лубенського МВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_1 та по 2000 грн. за надання правової допомоги, і в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

Цей самий вирок щодо засудженого ОСОБА_1 змінено. Доповнено кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 365 КК України «тяжкі наслідки - спричинення потерпілому ОСОБА_8 умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння».

Вирок в частині призначення додаткового покарання уточнено - позбавлення права обіймати посади представника влади в правоохоронних органах стоком на 2 роки.

В решті вирок залишено без зміни.

У касаційних скаргах з доповненнями захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 порушують питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Вважають, що вина ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах не доведена.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційних скаргах з доповненнями вважає судові рішення необґрунтованими у зв'язку з суворістю призначеного йому покарання. Посилаючись на визнання своєї вини і пом'якшуючі його вину обставини просить застосувати вимоги ст. 69 КК України і пом'якшити йому покарання. Також, просить зарахувати у відбутий ним строк покарання перебування під вартою по протоколу його затримання з 21 по 24 червня 2010 року. Заперечує проти задоволення касаційної скарги прокурора.

У касаційній скарзі з доповненнями прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого, порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що суд належним чином не врахував обставини справи та тяжкість скоєних злочинів. Посилається на необхідність уточнення юридичної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України в редакції 2008 року

В своїх заперечення потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_5 просять подані по справі касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу прокурора з доповненнями, а також вважав, що касаційні скарги з доповненнями захисників задоволенню не підлягають, а касаційна скарга з доповненнями засудженого підлягає частковому задоволенню в частині зарахування у відбутий ним строк покарання трьох днів перебування ОСОБА_1 під вартою по протоколу затримання з 21 по 24 червня 2010 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційні скарги з доповненнями прокурора і засудженого підлягають частковому задоволенню, а касаційні скарги з доповненнями захисників задоволенню не підлягають.

У касаційних скаргах з доповненнями захисники ОСОБА_2 і ОСОБА_3 порушують питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та однобічністю і неповнотою досудового і судового слідства. Проте, зазначені обставини були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. При розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судом.

За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_1 кваліфіковано правильно.

Суди як першої так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи засудженого ОСОБА_1 та його захисників, аналогічні тим, що зазначені у касаційних скаргах. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на пом'якшення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.

Доводи касаційних скарг, як засудженого про суворість призначеного йому покарання, так і прокурора про м'якість призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання, є непереконливими.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини справи, які впливають на ступінь його відповідальності, та обрав покарання яке є обґрунтованим, необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення покарання, або призначення його нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 365 КК України, або звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням не вбачається.

Разом з тим, при призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 365, ч. 3 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КПК України судом не вказано, в редакції якого кримінального закону призначено це покарання.

Так як засудженим інкриміновані злочини вчинено у вересні 2009 року та у червні 2010 року, тобто до вступу у дію Закону України № 3207-VI (3207-17) від 7 квітня 2011 року, яким посилено покарання, то у цьому зв'язку, в цій частині вирок та ухвала суду підлягають зміні та уточненню редакція Закону.

Також судові рішення підлягають зміні в зв'язку із необхідністю зарахування засудженому ОСОБА_1 в строк відбутого покарання утримання його під вартою по протоколу від 21 червня 2010 року про затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину з 21 по 24 червня 2010 року - день обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_1 суддею Лубенського міськрайонного суду Полтавської області у виді взяття під варту (т. 9 а. с. 8, 20).

Відповідно до ч. 2 ст. 338 КПК України, коли підсудний до винесення вироку тримався під вартою в цій справі, в строк відбуття покарання зараховується строк перебування під вартою.

Суд зазначених вимог закону не дотримався.

Виходячи з викладеного, керуючись статтями 394 - 396, 398 КПК України (1960 року), пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги з доповненнями заступника прокурора Полтавської області і касаційні скаргами з доповненнями засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково, а касаційні скарги з доповненнями захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.