Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Севастополя від 26 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нового Мирнінського району Якутії, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, судимого 22 червня 2009 року вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки шість місяців.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат і долю речових доказів.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 23 жовтня 2011 року приблизно о 10:30, знаходячись біля кінцевої зупинки громадського транспорту «5-й км Балаклавського шосе» біля ринку «Південний» в Ленінському районі м. Севастополя по Балаклавському шосе, 3, повторно без мети збуту шляхом подарунку від невстановленої слідством особи придбав наркотичний засіб метадон масою 0,02691, який у той же день, зберігаючи при собі без мети збуту, з 10:30 до 11:30 переніс до бару «Флінт» на території ринку «Південний», де в 11:30 був затриманий працівниками міліції.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації діяння засудженого, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного скасувати і направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання. Зокрема, на думку прокурора, суд незаконно звільнив засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК. Крім того, прокурор вважає, що суд неправильно застосував кримінальний закон, адже при призначенні покарання не врахував того, що ОСОБА_1 ще не відбув покарання за попереднім вироком (не сплатив повністю штраф). Також прокурор зазначив, що апеляційний суд не врахував аналогічних доводів, викладених в апеляції прокурора, чим порушив кримінальний закон, що потягло за собою призначення засудженому занадто м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК в разі, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_1 на момент вчинення нового злочину та засудження за його вчинення ще не відбув покарання у виді штрафу, призначеного за попереднім вироком Нахімовського районного суду м. Севастополя від 22 червня 2009 року.

У такому випадку на підставі ч. 1 ст. 71 КК з урахуванням положень ст. 72 КК покарання у виді штрафу мало б бути приєднано до покарання у виді позбавлення волі, призначеного за останнім за часом вироком, оскільки штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

У справі щодо ОСОБА_1 місцевий та апеляційний суди допустили неправильне тлумачення кримінального закону, яке суперечить його точному змісту, адже змішали інститут складання покарання з його приєднанням. Між тим, кримінальний закон (частини 1, 4 ст. 71, ст. 72 КК) не тільки не забороняє повністю або частково приєднувати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді штрафу як основного покарання, а навпаки - зобов'язує суди це робити.

Те, що місцевий суд не призначив засудженому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК, потягло за собою незаконне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, тому що штраф не входить до тих видів покарань, до яких може бути застосований зазначений інститут звільнення від відбування покарання (ч. 1 ст. 75 КК).

Апеляційний суд, перевіряючи справу за апеляційними доводами прокурора, аналогічними касаційним, помилку місцевого суду не тільки не виправив, а й висловив в ухвалі неправильну правову позицію. У зв'язку з цим ухвала апеляційного суду на підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо під час нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність пред'явленого особі обвинувачення, то покарання необхідно призначити з дотриманням вимог статей 65, 71 КК, у зв'язку з чим звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Севастополя від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.