Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Матієк Т.В.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційної скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2012 року.

Указаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, двічі судимого: 08 вересня 2011 року вироком Доманівського районного суду Миколаївської області за частинами 1, 3 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК із застосуванням положень ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік; 07 березня 2012 року вироком Приморського районного суду м. Одеси від за ч. 3 ст. 15 та ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням положень статей 70, 71 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки шість місяців.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк чотири роки.

В апеляційному порядку справа не перевірялася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у серпні 2011 року проник на територію домоволодіння ОСОБА_2, розташованого у АДРЕСА_2, де з гаража таємно викрав зварювальний апарат, чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на суму 320 грн.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації його дій, просить вирок місцевого суду змінити, пом'якшити покарання і звільнити від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК, посилаючись при цьому на дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на думку ОСОБА_1, пом'якшують покарання.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 в його вчиненні, кримінально-правова оцінка діяння за ч. 3 ст. 185 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувались.

Доводи засудженого про суворість призначеного покарання і про можливість звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, тому що покарання відповідає вимогам статей 65, 70, 103 КК, вчиненому й особі засудженого.

Місцевий суд при призначенні покарання урахував усі пом'якшуючі його обставини та позитивні дані про особу засудженого, з якими останній пов'язує свої касаційні вимоги, адже визначив покарання близьким до мінімального.

Разом із тим, суд правильно врахував ступінь тяжкості злочину (тяжкий), те, що засуджений не вперше притягається до кримінальної відповідальності, й обставину, яка обтяжує покарання, - рецидив злочинів (вироком від 08 вересня 2011 року ОСОБА_1 засуджено, крім іншого, за ч. 1 ст. 296 КК за вчинення хуліганства).

Тому за таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а підстави для звільнення від його відбування відсутні.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Вирок Доманівського районного суду Миколаївської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.