Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 05 лютого 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Житомирської області на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_1

Указаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Северини Старокостянтинівського району Хмельницької області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки, за ч. 3 ст. 185 КК - на строк три роки два місяці.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1 визначено у виді позбавлення волі на строк три роки два місяці.

Згідно зі статтями 75, 104 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, щодо якого вирок у касаційному порядку не оскаржено.

Постановлено у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 500 грн та солідарно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 200 грн.

Ухвалено рішення про речові докази.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2 29 червня 2011 року близько 01:00 проник у житловий будинок ОСОБА_4, розташований на АДРЕСА_2, звідки таємно викрав майно і гроші потерпілої на загальну суму 285,55 грн.

03 березня 2012 року близько 22:00 ОСОБА_1 проник у будинок ОСОБА_3, розташований на АДРЕСА_3 у тому ж селі, звідки таємно повторно викрав майно потерпілого на загальну суму 845 грн.

У касаційній скарзі прокурор просить вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_1 змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та перекваліфікувати діяння засудженого з ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК на ч. 3 ст. 185 того ж Кодексу, за якою призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, від відбування якого звільнити на підставі статей 75, 104 КК з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік та виключити з вироку рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів згідно зі ст. 70 КК. Мотивуючи своє прохання, прокурор зазначає, що за окремими епізодами злочинної діяльності, або за окремими пунктами статті (частини статті) КК (2341-14) , які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, пояснення прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши справу, обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, ч. 1 ст. 33 КК повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу (2341-14) , а сукупністю злочинів - вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини того ж Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено.

Виходячи з цих положень кримінального закону і враховуючи роз'яснення до них, що містяться в абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року № 7 (v0007700-10) «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», злочини, які утворюють повторність і відповідають одному й тому самому складу злочину (наприклад, три крадіжки, поєднані з проникненням у житло, п'ять розбоїв, вчинених організованою групою, тощо), кваліфікуються за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК (2341-14) . У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.

Як установлено місцевим судом у вироку, ОСОБА_1 вчинив дві крадіжки, поєднані з проникненням у житло, тобто два злочини (один з яких - за попередньою змовою групою осіб), що мають однакову кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 3 ст. 185 КК.

Отже, дії, у яких його визнано винуватим, повністю охоплюються кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК, як вчинення таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, і окремо кваліфікувати кожну крадіжку за цією частиною статті Особливої частини КК (2341-14) правових підстав немає, про що правильно зазначено у касаційній скарзі.

Тому вирок місцевого суду як постановлений з неправильним застосуванням кримінального закону на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року підлягає зміні шляхом перекваліфікації діяння засудженого ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні крадіжок майна ОСОБА_4 29 червня 2011 року і ОСОБА_3 03 березня 2012 року на ч. 3 ст. 185 КК.

Враховуючи такі пом'якшуючі покарання обставини, як: щире каяття засудженого, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення його ОСОБА_1 у неповнолітньому віці й відсутність обставин, що обтяжують його покарання, колегія суддів вважає, що покарання засудженому має бути призначене у мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 185 КК.

Беручи до уваги відшкодування заподіяної матеріальної шкоди, позитивну характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання, те, що він уперше притягнутий до кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає за можливе звільнити його на підставі статей 75, 104 КК від відбування покарання з випробуванням.

Разом із тим, колегія суддів позбавлена з урахуванням положень ст. 397 КПК 1960 року можливості покласти на засудженого певні обов'язки, передбачені ст. 76 КК, оскільки прокурор у касаційній скарзі не висловив такого прохання.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Любарського районного суду Житомирської області від 21 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати його діяння з ч. 3 ст. 185 (за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 29 червня 2011 року), ч. 3 ст. 185 (за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_3 03 березня 2012 року) на ч. 3 ст. 185 КК (за обвинуваченням у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 29 червня 2011 року і ОСОБА_3 03 березня 2012 року) і призначити за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк три роки та виключити з вироку рішення про призначення ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК.

Згідно зі статтями 75, 104 КК звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік.