Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого - Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г., Лагнюка М.М.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні в м. Києві 31 січня 2013 року справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року,

постановою слідчого в ОВС СВ прокуратури м. Києва від 22 листопада 2011 року порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_5 та інших за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України.

Як зазначено в цій постанові приводом для порушення кримінальної справи стали матеріали кримінальної справи №54-3393, порушеної за фактом перевищення співробітниками відділу карного розшуку Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві наданої їм влади під час відібрання пояснень у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, що супроводжувалось насильством, а підставою - достатні фактичні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_5 та інших ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України.

Вказана постанова була оскаржена до суду захисником ОСОБА_5 -адвокатом ОСОБА_4, який вважає, що відсутні приводи і підстави для порушення кримінальної справи.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року скаргу задоволено та скасовано постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України.

Скасовуючи постанову слідчого від 22 листопада 2011 року, суд указав, що постанова про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України, винесена за наявності підстави, яка не передбачена ст. 94 КПК України та без достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_5 ознак злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року постанова суду першої інстанції залишена без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Вважає, що кримінальна справа щодо ОСОБА_5 порушена за наявності достатніх приводів та підстав. Наголошує, що суд першої інстанції, у порушення вимог закону, не направив йому копію постанови про відкриття провадження за скаргою, не повідомив про дату розгляду скарги на постанову про порушення кримінальної справи, чим позбавив можливості брати участь у судових засіданнях та скористатися наданими йому процесуальними правами. Вказує, що місцевий суд порушив вимоги ст. 236-8 КПК України, оскільки вдався до оцінки доказів, що є неприпустимим на стадії судового розгляду скарги, а апеляційний суд належно не перевірив доводи апеляцій і залишив їх без уваги.

Заслухавши доповідь судді, думки потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, прокурора, які підтримали доводи касаційної скарги, захисника ОСОБА_4, який вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, обговоривши її доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Тобто, на даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об'єктивних ознак, що характеризують подію злочину, і закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими ті чи інші обставини.

Здійснюючи контроль за законністю порушення кримінальної справи, суд повинен був перевірити чи є приводи і підстави, які вказують на ознаки злочину, чи достатньо даних для того, щоб розпочати процедуру досудового слідства та чи немає обставин, передбачених ст. 6 КПК України, які виключають провадження у справі. На цій стадії суд також повинен перевіряти законність джерел отримання даних, які стали приводом і підставою для порушення кримінальної справи.

Однак, розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, суд цих вимог закону не дотримався, вдався до аналізу і оцінки наявних у справі доказів, зазначивши, що висновки експертів не можуть бути визнані достатніми даними для порушення кримінальної справи, оскільки наявність документів та їх зміст не підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Також судом вказано, що в мотивувальній частині постанови відсутнє обґрунтування наявності в діях ОСОБА_5 кваліфікуючих ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції у порушення вимог ст. 236-8 КПК України не направив копію постанови про відкриття провадження за скаргою потерпілим, не повідомив їх про час і місце розгляду скарги, не заслухав їх пояснення. Посилання суду на те, що потерпілі повідомлені належним чином про час та місце розгляду скарги не відповідає матеріалам справи, з яких не вбачається об'єктивних даних, що постанова про відкриття провадження за скаргою надсилалася потерпілим, а листи суду від 20 лютого 2012 року (а. с. 24) та слідчого від 23 лютого 2012 року (а. с. 26) не свідчать про реальне повідомлення потерпілих про дату розгляду скарги.

На вказані порушення, допущені місцевим судом під час розгляду скарги, апеляційний суд за наслідками розгляду апеляцій прокурора та потерпілих, які за своїм змістом аналогічні касаційним вимогам, не звернув належної уваги і не відреагував.

За таких обставин судові рішення у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи, місцевому суду з урахуванням викладеного, слід розглянути скаргу з дотриманням вимог ст. 236-8 КПК України та прийняти обґрунтоване й законне рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів,

Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 23 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року у справі за скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи від 22 листопада 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.