Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року.

Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, раніше судимий 21 грудня 2009 року вироком Андрушівського районного суду Житомирської області за частиною 2 статті 186 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі статей 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

засуджений за частиною 2 статті 289 КК України на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 21 грудня 2009 року та остаточно йому призначено покарання 5 років 3 місяці позбавлення волі без конфіскації майна.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 11 вересня 2010 року о 3 годині, перебуваючи в кімнаті АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_2, разом зі своїми знайомими ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спільно вживали алкогольні напої. В той час, коли ОСОБА_2 заснув, а інші присутні вийшли з кімнати, ОСОБА_1, діючи незаконно, повторно, з умислом на заволодіння транспортним засобом, взяв ключі від автомобіля «Mitsubishi Galant 2.4 Instyle», д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2, та, вийшовши на вулицю, де знаходився транспортний засіб останнього, підійшов до нього і за допомогою дистанційного пульту керування зняв його з сигналізації, тим самим розблокувавши дверцята автомобіля. Не повідомляючи ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про свої злочинні наміри на заволодіння транспортним засобом ОСОБА_2, під надуманим приводом послухати музику, запропонував їм сісти в салон автомобіля, після чого він увімкнув музику і, зачекавши декілька хвилин, вставив ключ у замок запалення, чим запустив двигун автомобіля, та розпочав рух в напрямку вул. Київської. Доїхавши до перехрестя вул. Київська - Східна, ОСОБА_1 внаслідок порушення правил дорожнього руху України скоїв зіткнення з двома транспортними засобами, тобто дорожньо-транспортну пригоду, в результаті чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження, чим ОСОБА_2 було завдано матеріальну шкоду в розмірі 53103, 25 грн, що у 122,21 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значною шкодою.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він просить вказані судові рішення змінити через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та його особі внаслідок суворості та пом'якшити йому призначене покарання шляхом застосування статті 69 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України. Свої вимоги він обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при призначенні йому покарання не врахував його вік, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування завданої потерпілому шкоди, дружні відносини з потерпілим та відсутність з боку останнього матеріальних претензій до нього.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги та вважав прийняті судові рішення законними та обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 2 статті 289 КК України злочинних дій ОСОБА_1 ним в касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи засудженого в касаційній скарзі про суворість призначеного покарання та необхідність застосування до нього статті 69 КК України, а також його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за новий злочин, передбачений частиною 2 статті 289 КК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним нового злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, його молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, стан здоров'я, склад сім`ї, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, вчинення нового злочину до повного відбуття покарання за попереднім вироком, часткове відшкодування завданої шкоди, а також обтяжуючу покарання обставину - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відсутність пом'якшуючих покарання обставин.

Зважено і на те, що ОСОБА_1 21 грудня 2009 року вироком Андрушівського районного суду Житомирської області був засуджений за частиною 2 статті 186 КК України на 4 роки позбавлення волі та на підставі статей 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу, однак в період іспитового строку 11 вересня 2010 року вчинив новий злочин, що слугувало підставою для часткового приєднання до покарання за оскаржуваним вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, судом враховано всі обставини, на які наголошує засуджений, як на підстави для задоволення його касаційної скарги, покарання призначене без порушень правил його призначення та в мінімальних межах санкції відповідної статті Особливої частини кримінального закону, а тому вважати його явно несправедливим внаслідок суворості у колегії суддів немає підстав як і для можливості пом'якшення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Сам же апеляційний розгляд справи проведений з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статті 377 КПК України 1960 року.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, які б потягнули зміну чи скасування судових рішень.

За таких обставин, касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 18 травня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.