Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 6 вересня 2012 року.

Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 червня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

не має судимості,

засуджений за:

- частиною 2 статті 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та інші посади, пов'язані із державною службою в органах судової влади строком на 2 роки.

На підставі частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_1 звільнений від призначеного за частиною 2 статті 366 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

- частиною 2 статті 364 КК України на 5 років 1 місяць позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді та інші посади, пов'язані з державною службою в органах судової влади на 2 роки.

Відповідно до вимог статті 54 КК України ОСОБА_1 позбавлений 4 кваліфікаційного класу судді.

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за:

- частиною 1 статті 190 КК України на 200 годин громадських робіт.

- частиною 2 статті 190 КК України на 2 роки позбавлення волі.

- частиною 2 статті 366 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної та судової влади строком на 2 роки.

На підставі частини 5 статті 74 КК України ОСОБА_3 звільнено від призначеного за частинами 1, 2 статті 190, частиною 2 статті 366 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

- частиною 2 статті 364 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах державної та судової влади на 3 роки.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 визнано винними і засуджено за таке.

Так, ОСОБА_3, займаючи посаду консультанта Замостянського районного суду м. Вінниці, а потім завідуючою відділу прийому громадян названого суду, 12 липня 2006 року умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам держави, погодилася на пропозицію ОСОБА_4 посприяти в позитивному вирішенні справи щодо ОСОБА_5, попередньо отримавши від нього грошові кошти, достовірно знаючи, що вона не має відношення до безпосереднього розгляду і прийняття рішень у справах за позовами військовослужбовців, не маючи наміру сприяти швидкому розгляду справ, заволоділа грошовими коштами шляхом обману і зловживання довірою. Зокрема, вона сфальсифікувала матеріали справи № 2-а-1184-06 щодо ОСОБА_5 і з метою надання їм вигляду дійсних зазначила довільну реєстрацію справи в обліково-статистичній картці та алфавітному покажчику, ведення яких входить до компетенції відділу прийому та реєстрації, виготовила задніми числами необхідні процесуальні документи, які складаються під час судового розгляду справ такої категорії, вказавши в них недостовірну інформацію про слухання справи суддею в судових засіданнях, участь у розгляді справи сторін і секретаря судових засідань та виготовила виконавчий лист, які передала судді Замостянського районного суду м. Вінниці ОСОБА_1 на підпис, з яким перебувала у попередній змові та якому не повідомляла про отримані грошові кошти.

Крім того, ОСОБА_3 13 вересня, у грудні 2006 року, а також у березні 2007 року умисно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам держави, погодилася на пропозицію ОСОБА_4 і ОСОБА_6 посприяти в позитивному вирішенні справ щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, попередньо отримавши від них грошові кошти, достовірно знаючи, що вона не має відношення до безпосереднього розгляду і прийняття рішень у справах за позовами військовослужбовців, не маючи наміру сприяти швидкому розгляду справ, заволоділа грошовими коштами шляхом обману і зловживання довірою. Зокрема, вона сфальсифікувала матеріали справи № 2-а-1918-06 щодо ОСОБА_7, № 2-а-1916-06 щодо ОСОБА_8, № 2-а-425-06 щодо ОСОБА_9, № 2-а-1326-07 щодо ОСОБА_10 і з метою надання їм вигляду дійсних зазначила довільну реєстрацію справи в обліково-статистичній картці та алфавітному покажчику, ведення яких входить до компетенції відділу прийому та реєстрації, виготовила задніми числами необхідні процесуальні документи, які складаються під час судового розгляду справ такої категорії, вказавши в них недостовірну інформацію про слухання справ суддею в судових засіданнях, участь у розгляді справи сторін і секретаря судових засідань та виготовила виконавчі листи, які передала судді Замостянського районного суду м. Вінниці ОСОБА_1 на підпис, з яким перебувала у попередній змові та якому не повідомляла про отримані грошові кошти.

Також, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_1 в період часу 2006 - 2007 років, умисно, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам держави, на прохання ОСОБА_4 посприяти в позитивному вирішенні справ адміністративного судочинства щодо ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, на прохання ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12, на прохання ОСОБА_13 - ОСОБА_14, на прохання ОСОБА_15 - ОСОБА_16 погодилася, та внесла недостовірні дані щодо матеріалів справ № 2-а-1184-06 за позовом ОСОБА_5, №2-а-1918-06 щодо ОСОБА_7, №2-а-1916-06 щодо ОСОБА_8, №2-а-425-06 щодо ОСОБА_9, №2-а-1326-07 щодо ОСОБА_10, №2-а-965-06 щодо ОСОБА_14, №2-а-1915-06 щодо ОСОБА_11, №2-а-2718-06 щодо ОСОБА_16, №2-а-975-06 щодо ОСОБА_17, №2-а-1168-06 - ОСОБА_18, №2-а-1170-06 - ОСОБА_19, №2-а-1495-06 - ОСОБА_20, №2-а-1579-06 - ОСОБА_21, №2-а-1866-06 - ОСОБА_22, №2-а-1867-06 - ОСОБА_23, №2-а-2055-06 - ОСОБА_24, №2-а-2458-06 - ОСОБА_25, №2-а-3519-06 - ОСОБА_26, №2-а-2987-06 - ОСОБА_27, №2-а-2716-06 - ОСОБА_28, №2-а-3513-06 - ОСОБА_29, №2-а-3726-06 - ОСОБА_30, №2-а-3725-06 - ОСОБА_31, №2-а-3694-06 - ОСОБА_32, зокрема зазначила довільну реєстрацію справ в обліково-статистичних картках та алфавітному покажчику, ведення яких входить до компетенції відділу прийому та реєстрації, виготовила задніми числами необхідні процесуальні документи, а саме: ухвали про відкриття провадження у справах та закінчення підготовчого провадження у справах, протоколи судових засідань, постанови, які складаються під час судового розгляду справ такої категорії, вказавши в них недостовірну інформацію про слухання справи суддею в судових засіданнях, участь у розгляді справи сторін і секретаря судових засідань та виготовила виконавчі листи по цим справам. Після чого підшивала вказані справи та передавала судді ОСОБА_1 на підпис, який, підписавши їх, повертав ОСОБА_3, яка для завершення процедури надавала своїм підлеглим, у тому числі ОСОБА_33, та рідній сестрі ОСОБА_34, для підпису в протоколах судових засіданнях та складати опис справ, а також робити записи у відбитку штампу вхідної кореспонденції на позовній заяві. У зв'язку з чим спричинили тяжкі наслідки, які виразилися у дискредитації та підриві авторитету органів судової влади, в проведенні перерахуванні та виплаті пенсії, спричинивши державі матеріальну шкоду.

До того ж, ОСОБА_1, отримавши 11 серпня 2006 року справу за № 2-а-1555-06 за позовом ОСОБА_35, судових засідань не провів та справу не розглянув, використовуючи надані йому владні повноваження всупереч інтересам служби, 1 вересня 2006 року, перебуваючи на робочому місці Замостянського районного суду м. Вінниці, склав завідомо неправдиві документи, зокрема ухвалу про відкриття провадження у справі від 10 серпня 2006 року, протокол попереднього судового засідання від 14 серпня 2006 року, ухвалу про закінчення підготовчого провадження у справі від 14 серпня 2006 року, протокол судового засідання, постанову від 29 серпня 2006 року та, знаючи, що вона містить неправдиву інформацію, а справа не слухалась, наклав резолюцію на поданій представником позивача ОСОБА_36 заяві про видачу виконавчого листа, внаслідок чого 21 вересня 2006 року видано виконавчий лист на ім'я ОСОБА_35, на підставі якого проведено примусове перерахування та виплату пенсії в розмірі 10087,65 грн, що у 57 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим державі завдано матеріальної шкоди на вказану суму.

Також, ОСОБА_1 на початку 2007 року умисно, діючи за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, перебуваючи в приміщенні названого районного суду, використовуючи надані йому владні повноваження, всупереч інтересам служби, діючи в інтересах ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, і достовірно знаючи, що справа №2-а-657-07 до суду не надходила, в журналі вхідної кореспонденції районного суду не зареєстрована, по журналу справ і матеріалів справи не передавалась, позивачі участі не приймали, підписав постанову від 5 січня 2007 року, яка містила завідомо неправдиві відомості, та виконавчий лист, який через невстановлену слідством особу передав для позивачів та подальшого його спрямування до військової частини А 0549 та державної виконавчої служби, чим спричинив державним інтересам істотну шкоду, яка виразилася у дискредитації та підриві авторитету органів судової влади.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 6 вересня 2012 року вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 червня 2012 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_3 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через неправильне застосування кримінального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону.

На обґрунтування своїх вимог захисником вказується на порушення суддею першої інстанції ОСОБА_49 таємниці нарадчої кімнати, який видалившись до неї 15 червня 2012 року по 19 червня 2012 року, 18 червня 2012 року мав призначену до розгляду іншу кримінальну справу, а 19 червня 2012 року розглянув дві справи про адміністративні правопорушення, а також ставить під сумнів правомірність розгляду справи суддею ОСОБА_50, яка 5 років працювала в Замостянському районному суді м. Вінниці, де і ОСОБА_1 працював на посаді судді, у зв'язку з чим повинна була заявити самовідвід, оскільки захистом не виключається можливість у допиті її в якості свідка по справі.

Зазначається захистом і про порушення кримінально-процесуального закону, що привело, на його переконання, до неправильного застосування кримінального закону, з огляду на необґрунтованість вироку і ухвали судів щодо наявності попередньої змови між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, оскільки такий висновок ґрунтується лише показаннями свідків ОСОБА_41 і ОСОБА_42, а також готування ОСОБА_3 процесуальних документів для судді ОСОБА_1 з відома свідків ОСОБА_43 та ОСОБА_44, яка їм підпорядковувалася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який просив прийняті у справі судові рішення змінити, перекваліфікувати дії засуджених із частини 2 на частину 1 статті 366 КК України, кваліфікувати дії засуджених за статтею 364 КК України в новій редакції, а в решті залишити без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 327 КПК України 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише за умови, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.

Згідно з частиною 1 статті 334 КПК України 1960 року в мотивувальній частині вироку суд повинен навести докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

Проте, суд першої інстанції зазначених вимог закону належним чином не виконав.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_3 крім іншого ставилося в вину заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5, та повторно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, шляхом зловживання довірою.

Проте, суд першої інстанції формулюючи обвинувачення щодо ОСОБА_1, яке вважав доведеним, зазначив про його попередню змову з ОСОБА_3 на заволодіння грошовими коштами зазначених осіб шляхом зловживання довірою, тоді як таке обвинувачення йому на досудовому слідстві не пред`являлося.

Зазначення форми вини ОСОБА_1 у виді попередньої змови з ОСОБА_3 у наведених злочинах призвело до нечіткості та неконкретності пред'явленого їм обвинувачення.

Крім того, районним судом не наведено належних мотивів доведеності винуватості ОСОБА_1 за обвинуваченням щодо зловживання ним владою всупереч інтересам держави на користь ОСОБА_35, що призвело, на переконання органу досудового слідства та вважався судом доведеним, спричинення тяжких наслідків від його дій.

Однак, з представлених оригіналів судових справ інкримінованій ОСОБА_1 категорії, журналів вхідної кореспонденції та розгляду справ суддею вбачається, що після реєстрації позовної заяви ОСОБА_35 в передбаченому законом порядку її передано для призначення та розгляду судді ОСОБА_1, а після її розгляду здано по журналу судових засідань для виконання.

А зазначаючи дані про робочі дні ОСОБА_1, суд не спростував неправомірність постановлення ним 29 серпня 2006 року судового рішення щодо ОСОБА_35 про задоволення його позовних вимог, оскільки цього дня він був офіційно на роботі після виходу з щорічної оплачуваної відпустки, наданої з 15 серпня по 28 серпня 2006 року.

Перевіряючи ж достовірність пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення про його умисні дії за попередньо змовою з невстановленою слідством особою з використанням наданих йому владних повноважень, всупереч інтересам служби, на задоволення інтересів ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, шляхом підписання постанови суду та виконавчого листа по справі, спричинивши державі істотну шкоду, яка виразилася у дискредитації та підриві авторитету органів судової влади, суд першої інстанції не перевірив докази, які надані досудовим слідством, з тими, що здобуті під час судового розгляду справи.

Зокрема, з матеріалів справи та протоколу судового засідання вбачається, що з приводу даних обставин допитувалися ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40, однак їх показання не знайшли своє відображення у вироку та не співставленні з іншими доказами у справі, у тому числі з показаннями ОСОБА_45, якою вказувалося про звернення вказаних осіб до неї за юридичною допомогою та підготовкою справ від цих осіб до суду.

Покладаючи показання свідків ОСОБА_42 та ОСОБА_41 в основу обвинувального вироку як достовірні та такі, що мають перевагу над іншими доказами у справі, зокрема не надано оцінки їхнім неприязним відносинам, що може істотно вплинути на їх правдивість, а також даним про щорічні відпустки, перебування на сесії, лікарняному тощо під час розгляду справ суддею в інкримінований йому період та можливість здачі справ за минулі дати судових засідань у відсутність вказаних осіб, які могли неналежним чином виконувати свої обов'язки, що змусило доручати їх виготовлення та підписання документів іншим працівникам апарату суду.

При цьому, про неприязні стосунки ОСОБА_1 із вказаними свідками ними не заперечуються, а навпаки підтверджується свідком ОСОБА_46, який в інкримінований ОСОБА_1 і ОСОБА_3 час займав посаду голови Замостянського районного суду м. Вінниці та був обізнаний про дані обставини, а також повідомляв про взаємозаміну працівників апарату суду під час їх відсутності.

Не звернув уваги районний суд і на наявність в журналі судових засідань ОСОБА_1 даних про розгляд ним справ щодо ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_35, рішення по яким було оскаржено Пенсійним фондом і військовою частиною шляхом подачі апеляцій, а також звернення до суду із заявами про роз'яснення судових рішень та відстрочку їх виконання. При цьому, в журналі обліку виконавчих листів та передачі їх до Державної виконавчої служби наявні записи про виконавчі листи по справам щодо ОСОБА_20, ОСОБА_35, ОСОБА_21 та ОСОБА_22

Однак, перевіряючи наявність в діях ОСОБА_3 і ОСОБА_1 службових злочинів за статтями 364, 366 КК України, суд першої інстанції не навів жодних мотивів з приводу організації роботи місцевих судів, за якою суддя не здійснює реєстрацію справ, не заносить дані про їх надходження до відповідних журналів, не передає їх після розгляду та не здійснює їх виконання, оскільки такі функціональні обов`язки покладені на працівників апарату суду, до яких входили, у тому числі ОСОБА_3, ОСОБА_42, ОСОБА_41 та ОСОБА_33, які повинні були забезпечувати роботу суддів та добросовісно виконувати покладені на них обов`язки.

Такі фактичні дані, а також показання свідка ОСОБА_33, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час досудового і судового слідства про відсутність попередньої змови ОСОБА_3 з ОСОБА_1, ставлять під сумнів спільність дій останнього з ОСОБА_3 на зловживання владою або службовим становищем, оскільки для досягнення єдиного злочинного результату їхні дії повинні бути взаємодоповнюючими і кожний мав би робити свій внесок у вчинення злочину.

Дані істотні порушення кримінально-процесуального і кримінального закону судом першої інстанції залишились поза увагою апеляційного суду.

За таких обставин, зазначені порушення відповідно до вимог статей 398, 370 КПК України 1960 року є істотними, оскільки перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, а тому прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно перевірити інші доводи викладені в касаційній скарзі захисника.

Відтак, касаційна скарга захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Оскільки касаційна скарга від засудженої ОСОБА_3 не надходила, а окремий розгляд справи щодо ОСОБА_1 неможливий, то відповідно до вимог статті 395 КПК України 1960 року підлягають скасуванню прийняті у справі судові рішення щодо засудженої ОСОБА_3

На підставі наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та пунктом 15 розділу 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області від 6 вересня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_1 та порядку статті 395 КПК України 1960 року щодо засудженої ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити попередню.