Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,за участю прокурора захисників Опанасюка О.В.,ОСОБА_5 та ОСОБА_6,розглянула в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2012 року.

Вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2012 року

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 1 статті 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування показання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини 1 статті 76 цього Кодексу.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнано винним і засуджено за те, що він 19 січня 2011 року о 18 годині, перебуваючи на спортивному майданчику СШ №102 по вул. 14 Жовтня в м. Запоріжжя, на ґрунті неприязних відносин між ним і ОСОБА_8, маючи умисел на спричинення останньому тяжких тілесних ушкоджень, наніс йому один удар ножем в поперек праворуч і чотири удари ножем у ліву скроню з переходом на ліву щоку і нижню губу ліворуч, чим спричинив йому проникаюче поранення попереку праворуч з проникненням ранового каналу в черевну порожнину, з ушкодженням парієнтальної брюшини і бріжейки товстої кишки, зі скупченням крові в черевній порожнині, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя в момент їх заподіяння, а також - рану лівої скроні з переходом на ліву щоку і нижню губу ліворуч, які являються тяжкими тілесними ушкодженнями.

Розглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_8 - ОСОБА_9, суд апеляційної інстанції 5 листопада 2012 року постановив свій вирок, яким вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 11 липня 2012 року щодо ОСОБА_7 скасував і засудив його за частиною 1 статті 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням засуджений подав касаційну скаргу, в якій просить змінити вирок суду апеляційної інстанції через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про його особу внаслідок суворості, пом'якшити йому покарання, застосувавши статтю 69 КК України, та звільнити від відбування покарання з випробування на підставі статті 75 КК України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції обрано вид покарання позбавлення волі лише з врахуванням ступеню тяжкості злочину, однак, на його переконання, ним залишено поза увагою те, що після його звільнення судом першої інстанції від відбування покарання він до будь-якої відповідальності не притягувався, влаштувався на роботу, є особою молодого віку, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, стан його здоров'я, пом'якшуючі покарання обставини, зокрема звернення до правоохоронних органів з явкою з повинною, щире каяття, часткове відшкодування завданої шкоди, відсутність попередніх судимостей. Крім того, засудженим наголошується на тому, що його перебування під вартою протягом 8 місяців являється достатнім для його виправлення та перевиховання.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисників, які підтримали касаційну скаргу засудженого, пояснення прокурора, який заперечував проти касаційної скарги засудженого та вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на наведених у вироку доказах, які судом належно досліджені та оцінені.

Подія злочину, доведеність винуватості та правильність кваліфікації судом за частиною 1 статті 121 КК України злочинних дій ОСОБА_7 ним в касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи касаційної скарги засудженого про суворість призначеного покарання та необхідність застосування до нього статті 69 КК України, а також його звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України є необґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 у частині його звільнення від відбування призначеного покарання та покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України, суд апеляційної інстанції, зваживши на дані про його особу, зокрема відсутність попередніх судимостей, зайняття суспільно-корисною працею, позитивні характеристики за місце роботи, вчинення ним тяжкого злочину, відсутність пом'якшуючих йому покарання обставин і дійшов висновку про безпідставне застосування судом першої інстанції статті 75 КК України.

Не знаходить підстав для призначення засудженому покарання нижчої від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 1 статті 121 КК України, та звільнення його від відбування покарання з випробуванням і колегія суддів, оскільки за матеріалами справи кримінальна справа порушена за безпосереднім виявленням органом дізнання ознак злочину засудженим, вина в якому ним на досудовому і судовому слідстві не визнавалася, за медичними обстеженнями він має задовільний стан здоров'я, а за задоволеним судом першої інстанції цивільним позовом потерпілого на відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн під час апеляційного розгляду справи ним відшкодовано лише 6640 грн.

Твердження ж засудженого про неврахування даних обставин слід визнати надуманими.

Таким чином, призначене судом засудженому ОСОБА_7 покарання відповідає вимогам статті 65 КК України, в мінімальних межах частини 1 статті 121 КК України. Вважати його явно несправедливим внаслідок суворості, як на цьому наполягає засуджений, немає підстав.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду апеляційної інстанції.

З уваги на таке, вирок суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, призначене покарання ОСОБА_7 справедливим, а відтак його касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статті 394- 396 КПК України 1960 року та пункту 15 розділу 11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів.

вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2012 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.