Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,

суддів Тельнікової І.Г. та Лагнюка М.М.,

з участю прокурора Опанасюка О.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні 31 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2012 року.

Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2012 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що

судимості не мав,

засуджений за частиною 2 статті 121 КК України на 7 років позбавлення волі.

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 22 липня 2011 року о 22 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого проживання, а саме на кухні квартири АДРЕСА_1, залишивши там ОСОБА_4 розмовляти з ОСОБА_5 на час його перебування в іншій кімнаті. На її крик про допомогу ОСОБА_2 кинувся до неї, на яку раптово накинувся ОСОБА_5 та схопив її за волосся і, висловлюючи образи, повалив на підлогу, у зв'язку з чим між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 виникла бійка, після якої останній вивів ОСОБА_5 з квартири на подвір'я, щоб провести його та вказати напрямок до його дому. Біля будинку №37 по вул. Червоного Козацтва між ними знову виникла сварка, яка перейшла в бійку, в ході якої ОСОБА_2 збив ОСОБА_5 з ніг на землю і продовжував умисно наносити йому удари руками і ногами по голові і тулубу, а потім обома руками взяв останнього за голову і бив його головою об асфальт, чим спричинив йому закриту черепно-мозкову травму з переломом основи черепа, що являється тяжким тілесним ушкодженням, від яких він помер.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2012 року вирок Олександрійського міськрайонного суду від 10 лютого 2012 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник просить вказані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. На обґрунтування своїх вимог захисником вказується на те, що свідок ОСОБА_6 без законних на це підстав та відповідних підтверджуючих документів не була допитана в судовому засіданні, судом не надано оцінки суперечливим даним у висновках експертиз, на що не звернув уваги і суд апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення потерпілого і прокурора, які заперечували проти задоволення касаційної скарги та вважали прийняті судові рішення законними та обґрунтованими, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог частини 3 статті 398 КПК України 1960 року, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судових рішень суд касаційної інстанції керується статтями 370- 372 КПК України 1960 року, за якими законодавець визначив підстави для скасування або зміни судових рішень лише через істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Проте, у касаційній скарзі захисником вказується як на підставу для скасування судових рішень, у тому числі і через неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких надано у статтях 368, 369 КПК України 1960 року, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю доказів, зібраних у справі та перевірених у судових засіданнях за встановленим кримінально-процесуальним законом порядку, належним чином досліджені та оцінені, а тому є правильними.

Подія злочину, виникнення сварки між засудженим і потерпілим, яка переросла в бійку з нанесенням тілесних ушкоджень останньому та коло осіб під час події захисником в касаційній скарзі не заперечуються.

Доводи захисту про суперечливі докази у справі щодо механізму виникнення тілесних ушкоджень у потерпілого є необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, з показань ОСОБА_2 вбачається, що між ним та потерпілим ОСОБА_5 виникла сварка, яка переросла в бійку, спочатку у квартирі по місцю його проживання з причин зухвалої поведінки щодо ОСОБА_4 та мала продовження вже на вулиці, під час якої він наносив численні удари по різним частинам тіла потерпілого.

Дані показання відображені у протоколах слідчих дій, зокрема у поясненнях, протоколах його допиту в якості підозрюваного і обвинуваченого, під час відтворення обстановки і обставин події та узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_4 щодо наявності конфлікту, місця події, спричинення тілесних ушкоджень та реагування на голос невідомої особи про виклик працівників міліції, ОСОБА_6 щодо місця події, кількості їх учасників, локалізації спричинення тілесних ушкоджень та погрози з її боку викликом працівників міліції, ОСОБА_7, який на виклик прибув на місце події, де лежав потерпілий з тілесними ушкодженнями на тілі, повідомивши про їх спричинення чоловіком на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 5-6, 26-27, 57-59, 102-103, 104-105, 106-107, 116-123).

Причинно-наслідковий зв'язок між нанесенням ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_5, їх характер, кількість, локалізація та настанням смерті останнього перевірялася в ході досудового слідства шляхом призначення у справі судово-медичних експертиз, у тому числі і додаткових, в яких експерт дослідивши медичну картку потерпілого, судово-медичну експертизу трупа та протокол відтворення обстановки і обставин події з ОСОБА_2, надав свої висновки про смерть потерпілого від закритої черепно-мозкової травми, механізм виникнення якої описаний в матеріалах справи, а також зазначив про кількість травматичних впливів у голову ОСОБА_5 та вірогідність їх утворення, не виключивши можливості утворення лише саден і синців на тілі останнього при падінні з положення стоячи на плоскість чи виступаючі тверді предмети (а.с. 35-37, 40-43, 126-129).

Зміст та висновки експертних досліджень не оспорювалися захистом в суді першої інстанції після їх оголошення та повторних клопотань про виклик експерта в судове засідання не заявлялося (а.с. 232).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції на перевірку версії ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні про падіння ОСОБА_5 на початку його слідування до квартири засудженого, оскільки дані обставини перевірялися в сукупності з доказами у справі, згідно яких ймовірність такого перебігу подій виключається.

З уваги на такі та інші наявні у справі докази дії ОСОБА_2 за частиною 2 статті 121 КК України кваліфіковані правильно.

Не підтверджено матеріалами справи і твердження захисника про невиконання судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону при оголошенні показань свідка ОСОБА_6, привід якої за судовим дорученням слідчим виконати не виявилося можливим з підстав її відсутності за місцем проживання, оскільки за відсутності заперечень від учасників процесу головуючий у справі на задоволення клопотання прокурора оголосив її показання в порядку статті 306 КПК України 1960 року (а.с. 195, 203, 213, 232).

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог статті 65 КК України у мінімальних межах відповідної санкції статті Особливої частини кримінального закону та є необхідне й достатнє для його виправлення і попередження нових злочинів.

Необґрунтованими слід визнати і доводи касаційної скарги про порушення апеляційною інстанцією вимог статті 377 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд, ухвалюючи рішення про залишення вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 без зміни у відповідності з вимогами статті 377 КПК України 1960 року належно його мотивував, врахував тяжкість злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у їх сукупності, а також навів вичерпні доводи на спростування необхідності зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінального закону, істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особі засудженого, які б потягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційної інстанції.

Відтак, касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та розділом 11 пунктом 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 лютого 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 липня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу його захисника ОСОБА_3 - без задоволення.