5-249км13 Про грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, із заподіянням потерпілому легких тілесних ушкоджень - 29.01.2013 Прийняття

розглянула в судовому засіданні 29 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2012 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого,

що не має судимостей,

виправдано за ч. 2 ст. 296 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочину;

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого,

що не має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України;

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не має

судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено від відбування призначеного покарання;

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, такого, що не

має судимостей,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_5,

громадянина України, такого,

що не має судимостей,

засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнено ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання.

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасовано, а справу щодо них направлено на додаткове розслідування.

Судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в касаційному порядку не оскаржуються.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні хуліганства групою осіб при наступних обставинах.

Так, 18 жовтня 2009 року ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в громадському місці - на перехресті вулиць Свободи та Бестужева біля культурно-розважального центру «Скорпіон» в Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, із заподіянням потерпілому легких тілесних ушкоджень, вчинив злісне хуліганство групою осіб.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 через істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, просить направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, безпідставно виправдав ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 296 КК України, не давши належної оцінки доказам, зібраним під час досудового слідства.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню на таких підставах.

Так, згідно з вимогами ч. 4 ст. 327 КПК України (1960 року), виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок відповідно до ч. 1 ст. 327 КПК України (1960 року) повинен бути мотивованим судом.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України (1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з роз'ясненнями, наведеними в пунктах 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року № 5 (v0005700-90) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суду належить оцінити всі зібрані у справі докази, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних та інших джерелах, з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст. 324 КПК України (1960 року).

Пункти 21, 22 цієї ж постанови містять застереження про те, що виправдувальний вирок за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину постановляється тоді, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним. У мотивувальній частині такого вироку належить викласти результати дослідження, аналізу й оцінки доказів зібраних на досудовому слідстві, так і поданих у судовому засіданні, а також мотивовані висновки суду про недоведеність участі підсудного у вчиненні злочину.

Проте ці та інші вимоги кримінально-процесуального закону під час розгляду справи в судовому засіданні не виконані, обставини, які мають істотне значення для вирішення питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину належно не з'ясовані і з достатньою повнотою не досліджені, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону України.

Так, обґрунтовуючи свій висновок про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, місцевий суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, даним ними під час досудового слідства.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 під час їх допитів, проведення очних ставок та відтворення обстановки та обставин подій за участю своїх захисників незмінно та послідовно вказували про участь ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Дані показання ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_6, які він давав на досудовому слідстві та описував роль ОСОБА_1 у вчиненні хуліганських дій.

Зазначені докази обвинувачення судом першої інстанції у вироку взагалі не були проаналізовані та не оцінені з точки зору їх допустимості та достатності.

Також, як убачається з вироку, в ході судового слідства було досліджено висновок судово-цитологічної експертизи № 1461, якому місцевим судом не надано належної оцінки.

Апеляційний суд при перегляді справи в апеляційному порядку на вказані порушення уваги не звернув і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 377 КПК України ( 1960 року ), оскільки не проаналізував і не співставив з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляції, не дав на кожен з них вичерпну відповідь, не виклав мотиви й підстави відхилення апеляції.

За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_1 підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, під час якого слід повно, всебічно й об'єктивно дослідити всі обставини справи та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України ( 1960 року), пунктами 11, 15 розділу Х1 «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (1001-05) , колегія суддів

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 30 грудня 2011 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.