Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів: Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В., за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2012 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

засуджено:

за ч. 1 ст. 368 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 8500 грн. без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

за ч. 1 ст. 366 КК України із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 3400 грн. без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_5 визначено у виді штрафу у розмірі 9000 грн. без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він, працюючи старшим викладачем кафедри Експлуатації суднового енергетичного обладнання Керченського державного морського технологічного університету (КДМТУ), будучи службовою особою і зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби і держави отримав від студента 4 курсу заочної форми навчання ОСОБА_6 хабар та вчинив службове підроблення за наступних обставин.

Близько 11 години 4 квітня 2012 року в кабінеті № 212 КДМТУ по вул. Орджонікідзе, 82 в м. Керчі ОСОБА_6 домовився з ОСОБА_5 про здачу контрольних і курсових робіт та іспиту без фактичної їх здачі, за що 5 та 20 квітня 2012 року ОСОБА_5 отримав гроші у розмірі 600 грн. і 1000 грн. відповідно.

Крім цього, 5 та 20 квітня 2012 року ОСОБА_5, знаходячись за вказаною адресою, особисто вніс завідомо неправдиві відомості в залікову книжку ОСОБА_6 та в екзаменаційні листи №№ 396, 397.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону і невідповідність призначення покарання тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що суд не врахував, що засуджений вчинив корупційні злочини і необґрунтовано застосував положення ст. 69 КК України при призначенні додаткового покарання.

В запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить вирок суду залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу в частині безпідставного непризначення додаткового покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що суд безпідставно застосував до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого, є безпідставними.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Частиною 3 цієї статті передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 69 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може не призначати додаткового покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) як обов'язкове.

Як убачається з матеріалів справи, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5, взяв до уваги та зарахував до пом'якшуючих покарання обставин те, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, написав явку з повинною, має на утриманні неповнолітню доньку, яка часто хворіє та сина, що є інвалідом дитинства ІІ групи, крім того суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та особу засудженого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності.

Всі ці наведені судом обставини й дали йому можливість застосувати до засудженого положення ст. 69 КК України та не призначати додаткове покарання, передбачене санкціями ч. 1 ст. 368 та ч. 1 ст. 366 КК України.

Призначене засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Також суд правильно призначив засудженому ОСОБА_5 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

Те, що суд в резолютивній частині вироку не конкретизував без призначення якого саме додаткового покарання засуджено ОСОБА_5, на що вказав прокурор у касаційній скарзі, не може бути підставою для скасування чи зміни вироку, оскільки чинним законодавством така вимога не передбачена.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення, а також підстав для скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд, як зазначено у касаційній скарзі прокурора, по справі не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Автономної Республіки Крим - без задоволення.