Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О., суддів:Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В.,за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_5,

Вироком Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вирішено питання про стягнення із засудженого ОСОБА_5 судових витрат за проведення експертизи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним та засуджено за те, що він приблизно о 17 годині 11 вересня 2011 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, і рухаючись по автодорозі із с. Сливки до с. Ясень Рожнятівського району, в порушення вимог п. 2.3.6, 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) проявив неуважність і вчинив наїзд на рухавшихся назустріч по правому узбіччю пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 В результаті ОСОБА_6 та пасажир автомобіля ОСОБА_8 отримали тілесні ушкодження, від яких померли, а ОСОБА_7 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст. 69 КК України, а апеляційний суд не виправив помилку місцевого суду і належним чином не мотивував свою ухвалу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який частково підтримав касаційну скаргу та просив направити справу на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація його дій в касаційній скарзі прокурора не оскаржуються.

Твердження прокурора в касаційній скарзі про те, що суд безпідставно застосував до засудженого ОСОБА_5 положення ст. 69 КК України та призначив покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого, є непереконливими.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Частиною 3 цієї статті передбачено, що підстави для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин, визначаються ст. 69 КК України.

Згідно з положеннями ст. 69 КК України суд за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання», наведений у ч. 1 ст. 66 КК України перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.

Як убачається з матеріалів справи, суд, призначаючи покарання ОСОБА_5, взяв до уваги та зарахував до пом'якшуючих покарання обставин те, що він визнав вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, молодий вік ОСОБА_5, відсутність претензій матеріального та морального характеру з боку потерпілих та їх думку суворо його не карати.

Всі ці наведені судом обставини і дали йому можливість застосувати до засудженого положення ст. 69 КК України та перейти до іншого більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 286 КК України.

Призначене засудженому ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Апеляційний суд переглянув дану кримінальну справу в апеляційному порядку та виніс мотивовану ухвалу, якою визнав вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 законним і обґрунтованим, а призначене йому покарання таким, що в повній мірі відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, доводи апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, які є аналогічними доводам поданої касаційної скарги, належним чином перевірялись апеляційним судом та були мотивовано відхилені.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 7 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.