Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,суддів:Єленіної Ж.М., Щепоткіної В.В.,за участю прокурора Парусова А.М.,

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Донецької області на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2012 року засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

не має судимості,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 289 КК України - на п'ять років; за ч. 3 ст. 185 КК України - на три роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 16 273,20 грн за проведення екстрадиції на користь військової частини № 3066 та 11 143,41 грн у рахунок відшкодування судових витрат на користь ГУ МВС України в Донецькій області відділу Укрбюро Інтерполу.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим і засуджено за те, що він у стані алкогольного сп'яніння 08 листопада 2001 року приблизно о 22-й год. через вікно проник до гаража, що знаходиться по АДРЕСА_1 з метою незаконного заволодіння чужим транспортним засобом вартістю 660 грн, а саме автомобілем "ЗАЗ-968" (реєстр. номер НОМЕР_1), що належить ОСОБА_6

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5, у зазначений час, проникнувши в гараж ОСОБА_6 таємно викрав майно останнього на загальну суму 200 грн, заподіявши потерпілому матеріальну шкоду на цю суму.

Ухвалою апеляційного суду зазначений вирок суду змінено. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання у виді п'яти років позбавлення волі, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 75 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_5 невиправдано м'якого покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який не підтримав касаційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Про день та час розгляду справи у порядку касаційної процедури учасники кримінального провадження були поінформовані, але вони не повідомивши Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних про своє бажання брати участь у розгляді справи. Крім того, відповідно до вимог статей 362, 394 КПК України 1960 року участь засудженого в розгляді справи судом касаційної інстанції при перевірці судових рішень, зазначених у ч. 2 ст. 383 цього Кодексу, не є обов'язковою і це положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить, що відсутність засудженого, його захисника під час розгляду справи судом касаційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, кримінально-правова оцінка діянь за ч. 2 ст. 289 та ч. 3 ст. 185 КК України відповідно до вимог ст. 395 КПК України 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість судових рішень у цій частині не оскаржувались.

Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного ОСОБА_5 апеляційним судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і його особі внаслідок м'якості, та неправильне застосування ст. 75 КК України, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Апеляційний суд, розглянувши кримінальну справу щодо ОСОБА_5 за апеляцією засудженого, зважаючи на ступінь тяжкості вчинених злочинів, водночас врахував і конкретні обставини справи, усі дані про особу ОСОБА_5 Крім того, апеляційний суд взяв до уваги те, що засуджений повністю визнав свою провину, розкаявся у вчиненому, шкоду, спричинену злочином, відшкодував. Потерпілий вибачив засудженого і просив апеляційний суд не позбавляти його волі.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована у тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

З урахуванням наведених даних, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення засудженого можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку. А тому правильно застосував ст. 75 КК України і звільнив його від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки, та поклав на нього обов'язки, передбачені п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення. А тому колегія суддів вважає доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом ст. 75 КК України при призначенні покарання засудженому необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 "Розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) , колегія суддів

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 24 липня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.