Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,

за участю прокурора Голюги В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Херсонської області від 4 вересня 2012 року,

Вироком Дніпровського районного суду м. Херсона від 3 липня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого

засуджено: за ч. 1 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені пунктами 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено питання про речові докази відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.

Зазначеним вироком з урахуванням змін, внесених, у порядку ст. 411 КПК України 1960 року постановою місцевого суду від 9 липня 2012 року - (виправлення описки), ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він на території м. Херсона вчинив розбій та два грабежі за таких обставин.

15 грудня 2011 року приблизно о 19-й год. біля будинку № 156 по вул. Українській ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, вчинив напад на ОСОБА_3, завдавши останній удари руками по голові та, спричинивши цим легкі тілесні ушкодження, що потягнули короткочасний розлад здоров'я, заволодів належним потерпілій майном: двома каблучками, гаманцем і грошима, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 3 773 грн.

У цей же день приблизно о 19-й год. 45 хв. біля будинку № 138 по вул. 40-річчя Жовтня ОСОБА_1, завдавши ударів руками по голові й тулубу ОСОБА_4 та погрожуючи застосуванням насильства у випадку опору, відкрито заволодів належним потерпілій майном: мобільним телефоном із карткою оператора мобільного зв'язку, прикрасами (чотири каблучки, сережки), заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 8 925 грн. У подальшому, приблизно о 20-ій год. біля будинку № 5 по вул. Залаегерсег ОСОБА_1, завдавши удари руками по голові ОСОБА_5 та погрожуючи застосуванням насильства у випадку опору, відкрито заволодів належним останній майном: мобільним телефоном із карткою оператора мобільного зв'язку, сумкою з гаманцем, грошима, банківською карткою, флеш-картою, паспортом громадянина України на ім'я потерпілої, заподіявши матеріальної шкоди на загальну суму 1 875 грн.

За апеляцією прокурора, задоволеною частково, вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженому покарання скасовано Апеляційним судом Херсонської області, яким постановлено свій вирок від 4 вересня 2012 року. Цим вироком ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 187 КК України - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України - на строк 4 роки, та на підставі ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У цей строк зараховано час перебування під вартою з 28 лютого по 3 липня 2012 року включно. Змінено запобіжний захід на взяття під варту. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційних скаргах:

- прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд через істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказує, що в оскаржуваному рішенні не зазначено, яких норм закону не дотримано судом першої інстанції, не наведено мотивів незгоди з доводами апеляції прокурора щодо необхідного для виправлення засудженого розміру покарання;

- захисник ОСОБА_2, посилаючись на надмірну суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, яке належить відбувати реально, порушує питання про зміну вироку апеляційного суду на підставі, передбаченій п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України. Вважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не врахував особу винного, залишив поза увагою ряд пом'якшуючих покарання обставин, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Тому просить застосувати ст. 75 КК України і звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням;

- засуджений ОСОБА_1, наводячи аналогічні за змістом доводи й переконуючи, що він після постановлення вироку місцевим судом виправдав довіру, своєю поведінкою довів можливість його виправлення без ізоляції від суспільства і те, що він не є суспільно небезпечним, також просить змінити вирок апеляційного суду та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

Клопотання про доставку в судове засідання для участі у розгляді справи в касаційній інстанції від засудженого ОСОБА_1 не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, подану прокурором, і заперечив проти задоволення скарг засудженого та захисника, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та кваліфікація діянь за ч. 1 ст. 187 та ч. 2 ст. 186 КК України у касаційних скаргах не заперечуються.

Постановляючи свій вирок у частині призначення покарання засудженому ОСОБА_1, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного й усі інші обставини, які мають правове значення, та дійшов обґрунтованого висновку про неправильне застосування місцевим судом положень ст. 75 КК України, що призвело до м'якості заходу примусу, незабезпечення досягнення його мети.

Отже, доводи прокурора щодо незазначення апеляційним судом у чому полягають порушення, допущені судом першої інстанції, є неспроможними.

При визначенні ступеня тяжкості злочинів суд апеляційної інстанції виходив із того, що вони відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких. Також суд урахував кількість епізодів злочинної діяльності, вчинення протиправних посягань упродовж короткого проміжку часу щодо трьох потерпілих жінок, одна з яких була вагітною. Ці обставини у поєднанні з характером установлених судом конкретних винних дій ОСОБА_1 свідчать про суспільну небезпечність засудженого, звідси - неможливість досягнення мети його виправлення та попередження нових злочинів без ізоляції від суспільства.

Водночас усупереч посиланням сторони захисту у касаційних скаргах, в оцінці даних про особу засудженого апеляційний суд зважив на позитивну характеристику ОСОБА_1; крім того, врахував наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме явку з повинною, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування потерпілим завданої шкоди. З огляду на все це та на відсутність обставин протилежного змісту, суд апеляційної інстанції призначив ОСОБА_1 покарання у мінімальних межах санкції кримінального закону.

Доводи засудженого та його захисника в касаційних скаргах про те, що ОСОБА_1 не є суспільно небезпечною особою, переконливо не вмотивовані й не спростовують правильність зазначеного рішення суду.

Аргументів, які б доводили явну несправедливість призначеного покарання внаслідок м'якості, в касаційній скарзі прокурора не міститься, а тому його посилання щодо ненаведення судом мотивів незгоди з розміром заходу примусу, запропонованого прокурором в апеляції, як підставу до скасування вироку не можна визнати прийнятними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом вимоги статей 50, 65 КК України дотримано, призначене ОСОБА_1 покарання є справедливим і відповідає визначеним законом загальним засадам.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1, застосування інституту звільнення від відбування покарання, про що йдеться у касаційних скаргах засудженого і захисника.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були би підставою для зміни або скасування вироку апеляційного суду, не встановлено.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , колегія суддів

Вирок Апеляційного суду Херсонської області від 4 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційні скарги прокурора, захисника ОСОБА_2 і засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.