Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,суддів:Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В.,за участю прокурора Деруна А.І.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 травня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

Вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі,

за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі;

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, не судимого,

за ч. 1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі,

за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 3, 4 ст. 76 КК України;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України;

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

громадянина України, не судимого,

за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3 ст. 76 КК України.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 3 травня 2012 року вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

Так, близько 3 години 1 січня 2010 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на відрізку дороги поблизу с. Пістрялово Мукачівського району, безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, з особливою зухвалістю стали наносити ОСОБА_9 удари руками і ногами по різних частинах тіла, внаслідок чого спричинили останньому побої.

Під час хуліганських дій ОСОБА_5 умисно наніс один удар невстановленим предметом в голову потерпілому ОСОБА_9, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження.

Після цього, ОСОБА_6 підійшов до лежачого ОСОБА_9 і відкрито викрав з кишені його куртки мобільний телефон «Нокіа-6233», вартістю 1000 грн.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що в діях ОСОБА_6 міститься склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187, а не ч. 1 ст. 186 КК України, як це визнав суд. При цьому, місцевий суд безпідставно не послався на обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а суд апеляційної інстанції, залишаючи вирок без зміни, належним чином не мотивував своєї ухвали.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу лише в частині м'якості призначеного засудженим покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - ч. 2 ст. 296 КК України та кваліфікація дій засуджених прокурором в касаційній скарзі не оскаржуються.

Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 187 на ч. 1 ст. 186 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні грабежу відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно й об'єктивно дослідив, правильно оцінив.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року (v0010700-09) «Про судову практику проти власності» під нападом за ст. 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджені наносили удари потерпілому не маючи умислу на заволодіння майном останнього, умисел на викрадення мобільного телефону у ОСОБА_6 виник вже після вчинення хуліганських дій.

За таких обставин дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених внаслідок м'якості, є непереконливими.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Призначаючи покарання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, суд з достатньою повнотою врахував тяжкість вчинених злочинів, особи засуджених, відсутність обтяжуючих і наявність пом'якшуючих покарання обставин та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення засудженим покарання в межах санкцій статей, за якими вони визнані винними.

Суд правильно призначив ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, а також дійшов обгрунтованого висновку про можливість звільнення засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Оскільки в касаційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів на обґрунтування невиправданої м'якості призначеного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 покарання, вона задоволенню не підлягає.

Є безпідставними і доводи прокурора про те, що суд помилково не послався на обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 67 КК України та роз'яснень, що містяться в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд залежно від характеру вчиненого злочину має право не визнати обтяжуючими обставини, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5, 8, 11, 13 ч. 1 ст. 67 КК України.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 постановив ухвалу, яка є достатньо мотивованою та в повній мірі відповідає вимогам ст. 377 КК України.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Керуючись п.п. 11, 15 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) та ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, колегія суддів

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 квітня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 травня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області - без задоволення.