Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Животова Г.О.,

суддів Пузиревського Є.Б., Єлфімова О.В.,

за участю прокурора Вергізової Л.А.,

розглянула 29 січня 2013 року у м. Києві кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року.

Вказаним вироком місцевого суду засуджено

ОСОБА_1, 1991 р. н., громадянина України, який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості,

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік позбавлення волі;

на підставі ст. 70 КК України за сукупністю вказаних злочинів остаточно на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

Судові витрати в розмірі 421 грн 92 коп. покладені на засудженого.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року цей вирок залишено без зміни.

Згідно вироку, ОСОБА_1 6 червня 2011 року незаконно, з метою збуту, групою осіб за попередньою змовою з ОСОБА_2, щодо якого відмовлено у порушенні кримінальної справи внаслідок його смерті, отримав у останнього 7,01 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, який того ж дня о 19 годині на вул. Січинського у м. Надвірна продав ОСОБА_3 за 100 гривень.

Він же за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 незаконно зберігав без змети збуту 6,1 гр. особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу, який о 14 годині 15 липня 2011 року вилучили працівники міліції.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на необґрунтоване застосування ст. 69 КК України, порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав скаргу прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів визнає її такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Особливої частини цього кодексу.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, його молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання, щире каяття.

При цьому, висновок про необхідність призначення покарання у виді реального позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців належно вмотивований.

Колегія суддів визнає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а підстав вважати його явно несправедливим, внаслідок м'якості, не вбачає.

Апеляційний суд ретельно перевірив доводи поданих на вирок скарг та, у відповідності до вимог ст. 377 КПК України, вмотивувавши свої висновки, обґрунтовано залишив без зміни вирок суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані та справедливі рішення, при розгляді даної справи не було допущено.

Зважаючи на зазначене, керуючись пунктами 11, 15 Розділу ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) та статтями 394 - 396 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року, колегія суддів

Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 14 лютого 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, - без задоволення.