Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,

суддів: Орлової С.О., Литвинова О.М.,

за участю прокурора Міщенко Т.М.,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 липня 2012 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 75, 104 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов'язків: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися в цю інспекцію для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду 17 серпня 2011 року приблизно о 15 год. ОСОБА_1 в адміністративній будівлі Цюрупинської загальноосвітньої школи № 4, розташованої по вул. Пролетарській у м. Цюрупинську Херсонської області, шляхом вільного доступу таємно викрав мобільний телефон «Нокіа 7210 С», який належав неповнолітньому ОСОБА_2, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 500 грн.

У касаційній скарзі засуджений ставить питання про скасування судових рішень і закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину. При цьому стверджує, що не мав умислу на таємне викрадення чужого майна, а знайшов телефон, який лежав на підлозі роздягальні в розібраному стані, і взяв собі, оскільки вважав, що його викинули як непридатний для використання.

Заслухавши доповідь суді, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Виходячи з вимог статей 43, 43-1, 132, 142, 223, 263 і 334 КПК України та роз'яснень, наведених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 8 (v0008700-03) «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», згідно з якими обвинувачений має право знати, в чому він обвинувачується, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб обвинувачення було конкретним за змістом.

Недодержання органом досудового слідства цих вимог може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.

Наведених вимог орган досудового слідства й суди не дотримались.

У фабулі обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1 і визнаного судом доведеним, не було конкретизовано, в якому приміщенні в адміністративній будівлі школи він вчинив крадіжку і звідки (з підлоги, кишені одягу, сумки тощо) вилучив телефон.

Тобто не встановлено точне місце вчинення злочину, що згідно з ч. 1 ст. 64 КПК України підлягає доказуванню у кримінальному судочинстві й відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України обов'язково зазначається в мотивувальній частині обвинувального вироку, оскільки має істотне значення для вирішення питання про наявність або відсутність складу злочину.

Така неконкретність обвинувачення призвела до порушення права ОСОБА_1 на захист і перешкодила належним чином перевірити доводи засудженого про те, що він, не мав умислу на таємне викрадення чужого майна, не вилучав телефон з місця зберігання потерпілим, а знайшов його на підлозі в роздягальні.

Апеляційний суд, усупереч вимогам ст. 377 КПК України, наведених порушень до уваги не взяв і помилку місцевого суду не виправив.

Такі порушення кримінально-процесуального закону згідно зі ст. 370 КПК України є істотними і з урахуванням установлених у ст. 275 КПК України меж судового розгляду не можуть бути усунуті в судовому засіданні.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 398 КПК України судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на нове розслідування, під час якого необхідно відповідно до вимог ст. 22 КПК України вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, а в разі, якщо орган досудового слідства дійде висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, пред'явити йому обвинувачення з дотриманням наведених вимог.

Керуючись статтями 394- 396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI (5290-17) ), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 23 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 31 липня 2012 року щодо ОСОБА_1 скасувати і направити справу на нове розслідування.

Обраний ОСОБА_1 запобіжний захід залишити попередній - підписку про невиїзд.