Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,суддів Крижановського В.Я., Чуйко О.Г., за участю прокурора Саленка І.В.розглянула в судовому засіданні 24 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року.

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 14 липня 2010 року близько 18 год., керуючи автомобілем ВАЗ-2121, рухаючись по вул. Київське Шосе від вулиці Грушевського в напрямку вулиці Харківське шосе в м. Полтава та зупинившись на вимогу червоного сигналу світлофора на регульованому перехресті з вул. Фрунзе, в порушення вимог п.п.10.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) перед початком руху не переконався, що це буде безпечним, відновив рух та при виникненні небезпеки, яку об'єктивно був спроможний виявити. не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, маючи при цьому технічну можливість уникнути ДТП шляхом застосування екстреного гальмування, внаслідок чого скоїв зіткнення з моторолером ЯМАХА під керуванням водія ОСОБА_6, який рухався через вищевказане перехрестя в напрямку вул. Боженка на червоний сигнал світлофору. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Заперечує контактування між його автомобілем та тілом або моторолером потерпілого. Стверджує, що його винуватість матеріалами справи не доведена, висновки експертиз мають суперечливий характер. Зазначає, що розслідування справи велося з порушенням процесуальних строків ведення слідства, а тому всі докази, отримані поза межами цих строків слід вважати отриманими незаконним шляхом. Указує, що фіксація процесу технічними засобами не відбулася, хоча він заявляв про це клопотання на першому засіданні. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З протоколу судового засідання убачається, що клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами засудженим або його захисником не ставилось. Зауваження на протокол судового засідання з цього приводу не подавались, аналогічні доводи в апеляції засудженого відсутні.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України при залишенні апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою. Разом з тим, ці вимоги закону при розгляді даної справи апеляційним судом залишились не виконаними.

В апеляції засудженого ОСОБА_5 ставилось питання про скасування вироку у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, однобічністю і неповнотою досудового та судового слідства та суперечністю наявних у справі доказів. Засуджений в апеляції стверджував, що докази його винуватості, зокрема висновок експерта № 20 від 02.03.2011 року, має суперечливий характер, оскільки з технічної точки зору в заданій дорожній обстановці в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди знаходяться дії як водія автомобіля ВАЗ-2121 ОСОБА_5, так і водія моторолера ЯМАХА ОСОБА_6 (а.с. 121). Крім того, судом не дана оцінка порушенню потерпілим вимог п.п. 8.3.7 «е», 8.10 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Додаткової судово-технічної експертизи проведено не було.

Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції при розгляді апеляції суті всіх зазначених апелянтом доводів в ухвалі не навів, їх ретельно не перевірив, відповіді на усі питання не дав і свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції належним чином не мотивував.

Тому колегія суддів вважає, що ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 377 КПК України, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого мають бути враховані доводи касаційної скарги і усунені зазначені вище недоліки.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 20 березня 2012 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.