Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Кравченка С.І., Тельнікової І.Г., за участю прокурора Таргонія О.В., засудженого ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні 24 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2012 року щодо нього.

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 (чотирнадцять) років.

Постановлено стягнути із засудженого на користь ОСОБА_6 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Постановлено стягнути із засудженого на користь НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області судові витрати за проведення експертиз в сумі 5 895 грн.

Вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину при наступних обставинах.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року приблизно о 15 годині ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прийшов до квартири АДРЕСА_1 для розмови з ОСОБА_7, з якою в нього склалися неприязні відносини через те, що він з надуманих мотивів вважав її винною у смерті свого батька. В ході розмови ОСОБА_7 образливо висловилась в бік ОСОБА_5 та його покійного батька, це його розлютило, внаслідок чого у нього виник раптовий умисел на умисне вбивство ОСОБА_7 скориставшись тим, що вона, вважаючи конфлікт вичерпаним, зайшла у ванну кімнату і, не передбачаючи для себе будь-якої небезпеки, повернулася до нього спиною, ОСОБА_5 схопив молоток, який лежав у прихожій, і, діючи умисно, з метою позбавлення життя, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання наслідків у вигляді смерті потерпілої, з силою завдав декілька ударів по голові, внаслідок чого ОСОБА_7 померла, а ОСОБА_5 залишив місце скоєння злочину.

В результаті протиправних дій ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження ОСОБА_7 у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась множинними ранами лівої тім'яної та потиличної ділянок шкіри голови, множинними переломами склепіння черепу, крововиливами під тверду та м'яку мозкові оболонки, крововиливами та руйнуванням головного мозку; які знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2012 року вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року залишено без зміни, а апеляції захисника та прокурора - без задоволення.

Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповнотою та однобічністю судового слідства, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а також неправильним застосуванням кримінального закону.

Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 116 КК України, так як його дії були зумовлені специфічним емоційним станом, викликаним образами та погрозами з боку потерпілої.

Також засуджений вказує на те, що його було позбавлено права на останнє слово під час розгляду справи в суді.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційної скарги; пояснення засудженого, який в судовому засіданні просив пом'якшити йому покарання, так як під час вчинення злочину він перебував в стані афекту; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення суд касаційної інстанції має керуватися статтями 370- 372 КПК України. Відповідно до змісту зазначеної норми закону підставами для зміни або скасування судових рішень в касаційному порядку є лише істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно із змісту касаційної скарги засудженого, останній фактично посилається на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного у вироку злочину підтверджується сукупністю достатніх, допустимих та відносних доказів, досліджених судом з достатньою повнотою, їм дана об'єктивна оцінка. Вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 332- 335 КПК України, є законним та вмотивованим.

При цьому, на думку колегії суддів, в процесі досудового, судового слідства по справі істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на вирішення питання про винуватість засудженого або правильність застосування кримінального закону не допущено. Доводи засудженого про те, що при розгляді справи його було позбавлено права на останнє слово, є неспроможними та спростовуються даними протоколу судового засідання (т. 5 а. с 36 зворот).

За встановлених судом фактичних обставин справи дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно. Підстав для сумніву в її правильності колегія суддів не вбачає.

Що стосується доводів засудженого про необхідність перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 116 КК України, то вони є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними висновку стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи № 48/8289 від 18.07.2011 року, відповідно до якої ОСОБА_5 не виявляє ознак хронічного душевного захворювання, недоумства, тимчасового розладу душевної діяльності або іншого хворобливого стану і не виявляв таких в період часу, до якого відноситься скоєння інкримінованого йому злочину, коли міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, у стані фізіологічного афекту не перебував. Не потребує примусових заходів медичного характеру, ознак хронічного алкоголізму та наркоманії не виявлено.

Крім того, необхідною умовою застосування ст. 116 КК України є раптовість як сильного душевного хвилювання, так і умислу вчинити вбивство. Раптовість сильного душевного хвилювання означає, що воно виникає як негайна реакція у відповідь на протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжку образу з боку потерпілого. Тоді, як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 після сварки з потерпілою, тоді, коли ОСОБА_7, вважаючи конфлікт вичерпаним, зайшла у ванну кімнату і, не передбачаючи для себе будь-якої небезпеки з боку ОСОБА_5, повернулась до нього спиною, тільки тоді взяв молоток, який лежав у прихожій, та завдав потерпілій удари.

Таким чином, колегія суддів вважає, що між конфліктом ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та між вбивством є певний розрив в часі, а тому відсутня раптовість, як обов'язкова умова застосування ст. 116 КК України.

За таких обставин рішення суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України є правильними і підстав для перекваліфікації його дій на ст. 116 КК України, як про те ставиться питання в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого.

Покарання призначене ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання; є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дала відповіді на всі доводи прокурора та захисника в інтересах засудженого, викладені ними в апеляціях, ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх законними та обґрунтованими, а тому не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_5 та для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), розділом ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 липня 2012 року щодо засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України ОСОБА_5 залишити без зміни.