Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С.С.,

суддів Дембовського С.Г., Наставного В.В.,

за участю прокурора Волошиної Т.Г.,

захисника

засудженого ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні 24 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1

Вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 16 липня 2012 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, який не має судимості,

засуджено за ст. 286 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки і на нього покладено відповідні обов'язки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 15 квітня 2012 року о 17 годині на 3-му кілометрі автодороги Кіровоград-Новомиргород, керуючи автомобілем «Hyunday Sonata», д.н. НОМЕР_3 порушив п.п. 2.3, 10.1, 11.2, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21124, д/н НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_3

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ВАЗ 21124 ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_5 - тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

27 вересня 2012 року за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, та потерпілого ОСОБА_3 Апеляційний суд Кіровоградської області постановив свій вирок, яким вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасував та ОСОБА_1 за ст. 286 ч.2 КК України призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок апеляційного суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків судів фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вважає, що призначене йому покарання є занадто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі, оскільки апеляційним судом не враховано дані про його особу і обставини, що пом'якшують покарання, та вчинення злочину з необережності.

У касаційній скарзі захисник просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на істотні порушення кримінально-процесуального закону, та на те, що при призначенні покарання не прийнято до уваги ряд обставин, що пом'якшують покарання, і які з позитивного боку характеризують особу засудженого.

У змінах до касаційної скарги захисник вказує лише на невідповідність призначеного апеляційним судом засудженому покарання тяжкості злочину і його особі внаслідок суворості та просить вирок апеляційного суду змінити і призначити засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника про підтримання змін до своєї касаційної скарги, які погоджені із засудженим, пояснення прокурора про заперечення проти касаційних скарг та законність і обґрунтованість вироку апеляційного суду, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Обставини щодо неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року та на які є посилання в касаційній скарзі засудженого, не є відповідно до вимог ст. 398 ч.1 КПК України 1960 року предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 67 КПК України 1960 року оцінка доказів є компетенцією суду, який постановив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінальної справи встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Відповідно до ст. 299 ч.3 КПК України 1960 року суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.

Суд першої інстанції, розглянув справу в порядку ст. 299 ч.3 КПК України 1960 року, попередньо роз'яснивши її зміст ОСОБА_1, та, переконавшись, що жоден з учасників судового розгляду не заперечує проти такого порядку розгляду справи та його наслідків, дійшов правильного висновку про доведеність його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, зазначивши, що ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому обвинуваченні.

Відповідно до ст. 365 КПК України 1960 року вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися та стосовно яких відповідно до вимог частини першої статті 299 і статті 301-1 цього Кодексу докази не досліджувалися, не перевіряються.

Апеляційний суд розглянув справу в межах апеляцій прокурора та потерпілого, дотримавшись вимог зазначеної статті, та дійшов до правильного висновку про наявність підстав для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання з постановленням свого вироку. При цьому право засудженого на захист порушено не було. Так, згідно протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_1 просив допустити його захисником адвоката ОСОБА_6 замість ОСОБА_7, адвокат ОСОБА_6 згідно її пояснень в судовому засіданні з матеріалами справи була ознайомлена, надала підтвердження своїх повноважень і готова була здійснювати захист ОСОБА_1, який висловив йому довіру і в подальшому при розгляді справи в апеляційному суді будь-яких сумнівів або заперечень щодо участі вказаного захисника не висловлював та із заявою чи клопотанням щодо його заміни не звертався. За таких обставин, доводи касаційної скарги засудженого щодо порушення його права на захист є безпідставні.

Доводи касаційних скарг засудженого та адвоката про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок суворості не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного ОСОБА_1 покарання.

При призначені ОСОБА_1 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.

Так, апеляційний суд врахував, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений, є тяжким, заподіяна злочином шкода не відшкодована, а також взяв до уваги і наслідки вчинення такого злочину. Також апеляційний суд при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував і ті обставини, на які є посилання в касаційних скаргах засудженого та адвоката, зокрема: дані про особу засудженого, який раніше не судимий, його вік, позитивні характеристики, його сімейний стан, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини та відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Врахувавши, всі зазначені обставини в їх сукупності, апеляційний суд обґрунтовано призначив засудженому покарання в межах санкції ст. 286 ч.2 КК України, а прийняте рішення належним чином мотивував. При цьому апеляційний суд обґрунтовано визнав неможливим застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України і навів у вироку переконливі мотиви, вірно зазначивши, що рішення суду першої інстанції про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України прийнято без врахування в достатній мірі тяжкості вчиненого злочину, його наслідків та не відшкодування завданої шкоди.

Отже, покарання засудженому ОСОБА_1 призначено апеляційним судом відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг і скасування вироку апеляційної інстанції не знаходить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п.п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Апеляційного суду Кіровоградської області від 27 вересня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційні скарги засудженого та його захисника - без задоволення.