Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф., суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д.,за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 13 червня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13 червня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, раніше не судиму,

засуджено:

- за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 1 ст. 296 КК України по арешту на строк 5 (п'ять) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 79 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь Головного фінансового управління Сумської обласної адміністрації витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в розмірі 4844 гривень 63 копійки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 5278 гривень 24 копійки в рахунок відшкодування майнової шкоди та 10000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_5 визнано винною та засуджено за те, що вона, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 03 червня 2011 року, о 02 годині, в АДРЕСА_1 за обставин, описаних у вироку, скоїла грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося винятковим цинізмом і особливою зухвалістю та після цього, нанесла ОСОБА_6 численні удари кулаком по голові та обличчю, в результаті чого заподіяла останній середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій засудженої, просить скасувати вирок і справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання за ч. 1 ст. 296 КК України, так як з огляду на положення ч. 3 ст. 60 КК України, ОСОБА_5 не можна було призначати покарання у виді арешту, оскільки на час постановлення вироку вона перебувала у стані вагітності.

В змінах до касаційної скарги прокурор просить змінити вирок щодо ОСОБА_5 та з урахуванням вимог ст. 61 КК України, призначити їй покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк один рік і відповідно до ст. 79 КК України звільнити засуджену від відбування призначеного покарання.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що вирок суду необхідно змінити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і змін до неї, колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на момент постановлення вироку перебувала у стані вагітності, що підтверджується довідкою № 194 від 13.04.2012 року (т. 2 а.с. 146) та про що зазначено у самому вироку і судом враховано цю обставину при призначенні покарання.

Між тим, при обранні виду покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_5 було призначено покарання у виді п'яти місяців арешту і таким чином допущено неправильне застосування кримінального закону.

Санкція ч. 1 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.

Оскільки штраф є більш м'яким видом покаранням, ніж обмеження волі, яке альтернативно передбачено санкцією зазначеної статті КК України (2341-14) , та, зважаючи на призначення засудженій остаточного покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, а також, враховуючи положення ч. 3 ст. 61 КК України, відповідно до якої обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, колегія суддів вважає необхідним вирок щодо ОСОБА_5 змінити, призначивши їй за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України покарання у виді штрафу.

Керуючись ст. ст. 394 - 398 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року (5290-17) ) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Зарічного районного суду м. Суми від 13 червня 2012 року щодо ОСОБА_5 змінити, вважати її засудженою за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 296 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 79 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

В решті вирок суду залишити без зміни.