Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С.С.,суддів Наставного В.В. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора засуджених Шевченко О.О., ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7розглянула в судовому засіданні в місті Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисника ОСОБА_8 на судові рішення щодо засуджених.

Вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 21 травня 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року (270-17) ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 365 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців із позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року (270-17) ) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдано в учиненні 6 лютого 2008 року злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи службовою особою, працюючи оперуповноваженим відділу карного розшуку Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, умисно, перевищуючи свої службові повноваження, з метою отримання зізнання ОСОБА_9 у вчиненні крадіжки мобільного телефону, 23 січня 2007 року злочину близько 12 години біля супермаркету «Ера» по вулиці Піонерській, 49-А в м. Бердянську Запорізької області застосував стосовно останнього насильство, завдаючи удари в голову, насильно посадив у свій службовий автомобіль і доставив до Бердянського відділу міліції, де в службовому кабінеті № 305 продовжував завдавати ОСОБА_9 удари руками в голову.

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, будучи службовими особами, працюючи у відділу карного розшуку Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області, за попередньою змовою з ОСОБА_5 та невстановленою особою, 6 лютого 2008 року з 16 годи 45 хвилин до 21 години 20 хвилин у службовому кабінеті № 305 Бердянського відділу міліції умисно вчинили катування ОСОБА_10 з метою отримання від останнього зізнання у скоєнні грабежу щодо ОСОБА_11, спричинивши потерпілому легкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження.

За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначення засудженим покарання з застосуванням ст. 75 КК України скасовано Апеляційним судом Запорізької області та постановлено свій вирок від 15 серпня 2012 року.

Цим вироком:

- ОСОБА_5 ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року (270-17) ) призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за ч. 2 ст. 365 КК України 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком 3 роки, та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 шляхом частково складання покарань визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 6 місяців із позбавленням права обіймати в правоохоронних органах посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком 3 роки;

- ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року (270-17) ) призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 127 КК України ( в редакції Закону України від 15.04.2008 року (270-17) ) призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

У решті вирок місцевого суду щодо засуджених залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненням порушується питання про скасування судових рішень щодо засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд. Скаржники вважають, що висновки суду щодо доведеності винуватості засуджених, не відповідають фактичним обставинам справи, а судовий розгляд проведено неповно, однобічно, вирок постановлений з обвинувальним ухилом та ґрунтується на припущеннях. Посилаються, що суд безпідставно поклав в основу вироку показання потерпілих, які обмовили засуджених, та відхилив покази засуджених щодо їх непричетності до скоєння злочинів, а тому без достатніх підстав визнав винними та засудив ОСОБА_6 й ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 127 КК України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України. Крім того, вважають, що призначене засудженим апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі, належним чином не мотивовано та надто суворе.

Заслухавши доповідача, пояснення засуджених на підтримання касаційної скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, досудове слідство й судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування чи зміну судових рішень, у справі не допущено, а висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, при встановлених у вироку обставинах, підтверджені розглянутими в судовому засіданні доказами, які належно оцінені судом, детально викладені у вироку, і такі висновки є обґрунтованими.

Доводи у касаційній скарзі про відсутність в діях засуджених складу злочинів, позбавлені підстав і спростовуються дослідженими судом доказами.

Хоча засуджені своєї вини у скоєння злочинів не визнали, але їх винуватість підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Із показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що 23 січня 2007 року, коли він перебував на своєму робочому місці як охоронець в супермаркеті «Ера» у м. Бердянську до нього підійшов працівник міліції ОСОБА_5 та вимагав поїхати до відділу міліції. При цьому працівник міліції заломив йому ліву руку за спину, штовхнув у сторону виходу, відкривши його ж головою двері, підвів до автомобіля, двічі вдарив рукою в голову та заштовхнув у автомобіль на заднє сидіння. Від отриманого удару в нього запаморочилося в голові. По дорозі забрав мобільний телефон, позбавив можливості зателефонувати батькам, та знову завдав удар у голову. Перебуваючи в Бердянському МВ УМВС України в Запорізькій області в кабінеті № 305, ОСОБА_5, з метою отримання його зізнання у вчиненні ним крадіжки мобільного телефону, знову наніс йому удар у голову. Наступного дня він звернувся за медичної допомогою та перебував на стаціонарному лікуванні з 24.01.2007 року по 02.02.2007 року з діагнозом струс головного мозку.

При проведенні за участю потерпілого ОСОБА_9 відтворення обстановки та обставин події, останній докладно відтворив обставини, за яких ОСОБА_5 щодо нього було вчинено протиправні дії, а також під час очної ставки потерпілий підтвердив факт завдання йому ОСОБА_5 ударів у голову (т. 1 а.с. 81-87).

Наведені показання узгоджуються з даними, які містяться у висновках судово-медичного освідування № 78 та висновком експерта № 186 від 21.04.2007 року, відповідно про тяжкість заподіяних ОСОБА_9 тілесних ушкоджень та причини їх заподіяння ( т. 1 а.с. 182, 183, 191-193).

Також потерпілий ОСОБА_10 на досудовому слідстві та в судовому засіданні зазначав, що 6 лютого 2008 року його забрали працівники міліції ОСОБА_6 й ОСОБА_7 та відвезли до Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області. В кабінеті на третьому поверсі вони та ОСОБА_5 вимагали зізнатися його в крадіжці мобільного телефону. При цьому застосовували до нього фізичну силу, наносили побої, підвішували за допомогою спеціальних засобів, від чого він втрачав свідомість, а також відчував фізичні та моральні страждання.

Із даних що містяться у протоколі пред'явлення для впізнання та фотознімків, потерпілий ОСОБА_10 вказав на ОСОБА_7 та ОСОБА_5, як на працівників міліції, які застосовували щодо нього недозволені методи слідства ( т. 5 а.с. 20, 21).

Під час очних ставок між потерпілим та засудженими, ОСОБА_10 підтвердив обставини вчинення працівниками міліції ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 катування щодо нього з метою отримання зізнання у скоєнні злочину, якого він не вчиняв ( т. 5 а.с. 11-16).

Ці показання узгоджуються з висновком експерта № 651 від 13.09.2008 року щодо спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. Цей висновок підтвердив і експерт ОСОБА_13 у судовому засіданні.

Із даних, що містяться у протоколі огляду місця події у кабінетах №№ 302, 306 Бердянського МВ УМВС України в Запорізькій області виявлені ніжка від стільця та вішалка, на які потерпілий ОСОБА_10 вказував як на предмети, які працівники міліції ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 використовували при вчиненні протиправних дій.

Суд перевірив показання потерпілих, дав їм належну оцінку в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами та правильно поклав їх в основу вироку, на думку колегії суддів, ставити під сумнів їх покази не має підстав. Тому доводи касаційної скарги, що суд безпідставно поклав в основу вироку показання потерпілих, які обмовили засуджених, не є слушними.

Також винуватість засудженого ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які зазначали, що бачили, як ОСОБА_9 із супермаркету з заламаними руками виводив працівник міліції та завдавав йому удар у голову.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснив, що він 7 лютого 2008 року в складі оперативної групи в лікарні приймав від ОСОБА_10 заяву про заподіяння йому тілесних ушкоджень працівниками міліції.

Крім того, вина засуджених підтверджується і показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, даними, що містяться у протоколах слідчих дій та іншими докладно наведеними у вироку доказами, сумніву щодо достовірності яких немає.

При перевірці матеріалів кримінальної справи встановлено, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо засуджених під час судового розгляду не виявлено.

Проаналізувавши всі досліджені по справі докази в їх сукупності, в тому числі й ті, на які посилаються засуджені та їх захисник у касаційній скарзі, та давши належну оцінку всім їх доводам, висунутим на захист засуджених, суд обґрунтовано визнав доведеною винуватість засуджених у вчиненні злочинів та правильно кваліфікував дії ОСОБА_6 й ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 127 КК України, а ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України. Отже, вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, немає підстав.

Покарання засудженим призначено апеляційним судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи та всіх обставин справи. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Доводи, викладені в касаційній скарзі щодо відсутності в діях засуджених складу злочинів, за які вони засуджені, були предметом перевірки як судом першої так і апеляційної інстанцій та обґрунтовано визнані безпідставними. Свої висновки, із цього питання, з якими погоджується колегія суддів, суди належним чином умотивували. Вони підтверджені доказами, які суди ретельно перевірили і правильно оцінили.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

касаційну скаргу засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та їх захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вироки Приазовського районного суду Запорізької області від 21 травня 2012 року та Апеляційного суду Запорізької області від 15 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - без зміни.