Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мороза М.А.,

суддів: Чуйко О.Г., Крижановського В.Я.,

за участю прокурора Волошиної Т.В.,

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи в апеляційній інстанції на вирок Апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1,

вироком Рівненського районного суду Рівненської області від 24 травня 2012 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше судимого: 15.03.2011 року вироком Здолбунівського районного суду Рівненської області за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн.; 08.06.2011 року вироком Рівненського міського суду Рівненської області за ч. 1 ст. 190 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 8 червня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді 3 років 9 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4, ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком Апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2012 року скасовано вирок місцевого суду в частині призначення покарання та винесено новий вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік 9 місяців обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 8 червня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднано невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 8 червня 2011 року та остаточно визначено покарання у виді 2 років 1 місяця обмеження волі.

У решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 18 травня 2011 року, приблизно о 6 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, повторно таємно викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон «Нокіа 5200» вартістю 697 грн. 95 коп.

Крім того, ОСОБА_1 31 травня 2011 року, приблизно о 21 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, повторно таємно викрав належні ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 200 грн.

Крім того, ОСОБА_1 7 червня 2011 року, приблизно о 23 год., перебуваючи у АДРЕСА_1, повторно таємно викрав належні ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100 грн.

Крім того, ОСОБА_1 15 червня 2011 року, приблизно о 6 год., перебуваючи у АДРЕСА_1 повторно таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «Нокіа 2690» зі стартовим пакетом загальною вартістю 584 грн. 93 коп. та належний ОСОБА_6 мобільний телефон «Самсунг Е1150» вартістю 295 грн. 95 коп.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та справу направити на новий апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Вказує, що вироки щодо ОСОБА_1 мали виконуватись самостійно, оскільки за попереднім вироком останній був звільнений від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу частково та просить прийняти рішення про зміну вироку апеляційного суду без його скасування в частині застосування ч. 4 ст. 70 КК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку та кваліфікація його дій за ч.2 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюється.

Посилання прокурора на ту обставину, що суд призначаючи засудженому покарання, припустився неправильного застосування ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки, на думку прокурора, необхідно було ухвалити рішення на підставі ч. 4 ст. 70 КК України про самостійне виконання покарань, призначених ОСОБА_1 за оскаржуваним вироком та за попереднім вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 08.06.2011 року, є такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно до роз'яснень ч.6 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року (v0007700-03) «Про практику призначення судами кримінального покарання» коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ч. ч. 1, 4 ст. 70, так і ст. 71 КК України: спочатку - за правилами ч.1, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до та після постановлення першого вироку; після цього - за правилами ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Виходячи з викладеного, на момент постановлення вироку щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, у суду були підстави для скасування звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 за попереднім вироком і призначення йому покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, що виключало самостійне виконання вироку від 08.06.2011 року і оскаржуваного вироку.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України 1960 року, розділом XI Перехідних положень КПК України (4651-17) , колегія суддів,

вирок Апеляційного суду Рівненської області від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.