Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Орлянської В.І.,суддів:Кравченка С.І., Тельнікової І.Г., за участю прокурора захисника засудженої Матюшевої О.В., ОСОБА_5,ОСОБА_6, розглянула в судовому засіданні 24 січня 2013 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_7 та засудженої ОСОБА_6 на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2012 року щодо засудженої ОСОБА_6

Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2012 року

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка України, така, що не має судимості,

засуджена за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Міру запобіжного заходу залишено у виді тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховано з 23 червня 2011 року.

Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 з березня 2008 року по 25 вересня 2010 року проживала з ОСОБА_8 в м. Тернополі, ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_9

В 2009 році із-за конфліктів на ґрунті ревнощів стосунки між ними були розірвані, а 25 вересня 2010 року ОСОБА_8 переїхав до буд. АДРЕСА_1, де також мешкала ОСОБА_7

12 грудня 2010 року ОСОБА_6 приїхала до ОСОБА_8, просила його повернутися, але той відмовився. У період з 12 грудня 2010 року по 25 січня 2011 року ОСОБА_6, бажаючи налагодити стосунки з ОСОБА_8, зустрічалась із ОСОБА_7, просила її заборонити ОСОБА_8 проживати в будинку останньої, розірвати з ним стосунки, для того, щоб той повернувся до ОСОБА_6

Після того, як ОСОБА_7 відмовилась розірвати стосунки з ОСОБА_8, на ґрунті ревнощів до ОСОБА_7, у засудженої виник намір на організацію умисного протиправного заподіяння смерті потерпілій, вчиненого на її замовлення.

З метою виконання свого злочинну наміру, ОСОБА_6 з початку по середину червня 2011 року підшуковувала виконавця скоєння вказаного злочину.

В середині червня 2011 року ОСОБА_6 через ОСОБА_10 познайомилася з ОСОБА_11, який за її дорученням мав за винагороду в розмірі 8000 гривень умисно протиправно позбавити життя ОСОБА_7 та передала йому фотографію потерпілої.

Організатор умисного вбивства на замовлення, ОСОБА_6, підшукавши виконавця скоєння даного злочину ОСОБА_11, 21 червня 2011 року зустрілась з ним в м. Тернополі, повідомила, що вона бажає, щоб він умисно позбавив життя ОСОБА_7 та інсценував її вбивство під розбійний напад з метою ухилення від відповідальності за скоєння виконавцем вбивства потерпілої. Під час зустрічі також обумовила розмір оплати за вбивство ОСОБА_7 на замовлення у розмірі 8000 гривень.

Після згоди виконавця на скоєння вбивства, ОСОБА_6 показала ОСОБА_11 місце проживання ОСОБА_7 22 червня 2011 року засуджена передала виконавцю завдаток у сумі 500 гривень за вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, та домовилися, що після вбивства він має надати їй фотознімки на підтвердження смерті ОСОБА_7

23 червня 2011 року приблизно о 13 годині ОСОБА_6 біля будинку № 16 по вул. Київська в м. Тернополі зустрілась із ОСОБА_11, який передав їй фотознімки інсценованого вбивства ОСОБА_7, тим самим запевнив засуджену у виконанні взятого на себе обов'язку по умисному вбивству потерпілої, що ОСОБА_6 повністю задовольнило. Після цього засуджена передала виконавцю згідно домовленості за вбивство ОСОБА_7 гроші у сумі 1500 гривень, а решту грошей у сумі 6000 гривень пообіцяла передати йому протягом трьох місяців, кожного місяця по 2000 гривень.

Однак, вбивство ОСОБА_7 не було вчинено, оскільки ОСОБА_11 є законспірованою працівниками міліції особою, і відповідно до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», діяв з метою викриття ОСОБА_6, таким чином злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі останньої.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2012 року апеляцію потерпілої ОСОБА_7 залишено без задоволення, а апеляції прокурора, засудженої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_5 задоволено частково, вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 31 травня 2012 року змінено: ОСОБА_6 пом'якшено покарання на підставі вимог ст. 69 КК України до 4 років позбавлення волі. В решті вирок районного суду залишено без зміни.

В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_7 не оспорює обставини скоєння злочину ОСОБА_6, доведеність її вини в ньому, кваліфікацію дій, а порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий або апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю призначеного засудженій із застосування вимог ст. 69 КК України покарання тяжкості злочину та її особі внаслідок м'якості та істотним порушенням апеляційним судом кримінально-процесуального законодавства.

На думку потерпілої, суди першої та апеляційної інстанцій не виконали вимог ст. 69 КК України, хибно прийшли до висновку про можливість призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки за скоєння особливо тяжкого злочину. Поза увагою судів залишилась те, що засуджена визнала себе винною тільки під тиском зібраних у справі доказів, а апеляційний суд помилково вказав, що вона попросила у неї вибачення за злочин, скоєний внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, що батьки у засудженої похилого віку.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілої захисник ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 не погоджується з її доводами, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, прийнятими з урахуванням всіх обставин, які пом'якшують покарання, тому просить залишити їх без зміни.

В запереченнях на касаційну скаргу потерпілої засуджена ОСОБА_6 також не погоджується з її доводами та просить касаційну скаргу потерпілої залишити без задоволення.

В касаційній скарзі засуджена ОСОБА_6 порушує питання про зміну судових рішень, застосування вимог ст. 75 КК України та звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

При цьому, просить врахувати дані про її особу, щире каяття, позитивну характеристику, наявність в неї на утримання трьох неповнолітніх і однієї малолітньої дитини та батьків похилого віку.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних скарг засудженої та потерпілої та просив судові рішення залишити без зміни; пояснення засудженої та захисника ОСОБА_5 в її інтересах, які не погодилися з касаційною скаргою потерпілої та в повному обсязі підтримували касаційну скаргу ОСОБА_6, просили судові рішення змінити, застосувати ст. 75 КК України та звільнити засуджену від відбування покарання з випробуванням; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Встановлені судом фактичні обставини скоєння ОСОБА_6 злочину та кваліфікація її дій учасниками процесу не оскаржено.

Що стосується доводів касаційних скарг потерпілої та засудженої про неправильне застосування судом вимог кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, то вони є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому, суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Нормою ст. 69 КК України передбачено, що за наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частин статті) Особливої частини КК України (2341-14) .

А, положеннями ст. 75 КК України передбачено звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд порушень вимог цих законів не допустив.

Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання, врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженої, її позитивну характеристику, те, що вона раніше не судима, обставини, які пом'якшують покарання - повне визнання вини, щире каяття, утримання трьох неповнолітніх дітей, однієї малолітньої дитини та батька похилого віку та прийшов до висновку про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Апеляційний суд при перегляді справи, крім визнаних районним судом, обставинами, які пом'якшують покарання засудженій, визнав ще й вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин, наявність на утримані ще й матері похилого віку, відсутність тяжких наслідків, стан здоров'я засудженої, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання, та прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність пом'якшення призначеного ОСОБА_6 покарання до позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що районний та апеляційний суди на законних підставах прийняли рішення про застосування вимог ст. 69 КК України та погоджується з мірою покарання, визначеною апеляційним судом, у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки. А тому, навіть з врахуванням доводів касаційних скарг засудженої та потерпілої, вважає, що покарання призначене апеляційним судом ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України, є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги потерпілої ОСОБА_7 та для скасування судовий рішень з направленням справи на новий судовий або апеляційний розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням ст. 69 КК України та невідповідністю призначеного засудженій покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та її особі внаслідок м'якості, як і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 та для зміни судових рішень з пом'якшенням їй покарання внаслідок застосування ст. 75 КК України.

При перевірці матеріалів справи колегія суддів не вбачає істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які є безумовною підставою для зміни або скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України (в редакції 1960 року), розділом ХІ Перехідних положень до КПК України (4651-17) від 13.04.2012 року, колегія суддів

Касаційні скарги потерпілої ОСОБА_7 та засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Теребовлянського районного суду від 31 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 12 вересня 2012 року щодо засудженої за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України ОСОБА_6 залишити без зміни.