Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С.,суддів Дембовського С. Г., Наставного В. В.,за участю прокурора Опанасюка О. В. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року.

Вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що

в силу ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК України

- на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - на строк 3 роки без конфіскації майна, за ч. 1 ст. 317 КК України - на строк 3 роки.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки

1 місяць.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 рокм з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він у середині вересня 2011 року біля центрального залізничного вокзалу у м. Дніпропетровську з метою власного вживання та з метою збуту незаконно придбав за 60 грн у невстановленої слідством особи 20 мл рідини, яка містила психотропну речовину - метамфетамін. Цю рідину ОСОБА_5 перевіз маршрутним таксі до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де незаконно її зберігав.

В подальшому, 20 вересня 2011 року, ОСОБА_5, знаходячись за вказаною адресою, не маючи на меті збагачення, повторно незаконно збув по 2 мл. зазначеної рідини ОСОБА_6 об 11:20 та ОСОБА_7 - об 11:30, не отримавши за це винагороди.

Крім того, 20 вересня 2011 року приблизно о 12:20 ОСОБА_5 надав приміщення своєї квартири № 43 для незаконного вживання психотропної речовини ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про незаконність постановлених щодо ОСОБА_5 судових рішень у частині звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про можливість та доцільність застосування положень статтей 65 і 75 КК України, суд урахував тяжкість вчинених злочинів, конкретні обставини справи, дані про особу засудженого і обставини, що обтяжують чи пом'якшують його покарання. Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_5 у силу ст. 89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з діагнозом «Полінаркоманія». Зважив суд і на обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_5, якими визнав повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння встановленню істини у справі, а також зважив й на те, що ОСОБА_5 є інвалідом 2-ї групи та інвалідом Радянської Армії прирівняним до інвалідів війни, а також на відсутність обставин, що обтяжували б покарання.

Аналогічні доводи щодо м'якості призначеного засудженому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України були наведені в апеляції прокурора, перевірялися судом апеляційної інстанції та були визнані безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі, і вважати його необгрунтованим чи сумнівним підстав немає.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Також є безпідставними доводи прокурора про необхідність скасування судових рішень через неправильне застосування судом ст. 76 КК України, оскільки зазначене порушення суд може усунути в порядку, передбаченому ст. 409 КПК України 1960 року.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.