Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Пойди М.Ф.,суддів Швеця В.А., Квасневської Н.Д., за участю прокурора Кравченко Є.С.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

засуджено:

- за ч. 2 ст. 368 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням контрольно-наглядових функцій на строк 2 (два) роки;

- за ч. 1 ст. 263 КК України до позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з контрольно-наглядовими функціями на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки.

Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів по справі.

Вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за те, що в період з 17.12.2011 року по 23.03.2012 року, в м. Ялті, АР Крим, він, будучи службовою особою в силу займаної посади громадського інспектора з охорони довкілля Республіканського комітету АР Крим по охороні навколишнього природного середовища, одержав хабар у значному розмірі від ОСОБА_6 за неприйняття будь-яких заходів щодо припинення діяльності останнього в організації відвалів.

Крім того, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що 23.03.2012 року, в м. Ялті, придбав, зберігав та носив при собі вогнепальну зброю, без передбаченого на те законом дозволу.

Вироком Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та призначено ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 368 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з контрольно-наглядовими функціями строком на 2 (два) роки, за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з контрольно-наглядовими функціями на строк 2 (два) роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. В решті вирок суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації дій ОСОБА_5, просить скасувати вирок апеляційного суду і справу направити на новий апеляційний розгляд з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок м'якості. На думку прокурора, апеляційний суд прийшов до передчасного висновку про можливість звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, оскільки не прийняв належним чином до уваги тяжкості одного із вчинених засудженим злочинів, з огляду на положення ст. 12 КК України та його громадську небезпеку. Вважає, що визнання засудженим вини у скоєному ніяким чином не знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, а відсутність судимості та задовільні характеристики, є нормою поведінки особи у суспільстві, а не обставинами, які пом'якшують покарання.

В запереченнях на касаційну скаргу, захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що діють в інтересах засудженого, посилаючись на необґрунтованість, на їх думку, доводів касаційної скарги, просять її залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка вважала, що вирок апеляційного суду необхідно скасувати, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 368 та ч. 1 ст. 263 КК України та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі не оспорюються.

Доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування судом кримінального закону, що потягло призначення ОСОБА_5 занадто м'якого покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суду необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як убачається з матеріалів справи, при вирішенні питання про призначення засудженому ОСОБА_5 покарання, суд першої інстанції неправильно застосував ст. 70 КК України та ст. 77 КК України, на що звернув увагу апеляційний суд та, застосувавши принцип часткового складання призначених покарань, правильно визначив засудженому остаточне покарання і обґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про можливість виправлення засудженого без реального відбування ним основного покарання і звільнення від його відбування з випробуванням з яким погоджується і колегія суддів.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що при призначенні покарання ОСОБА_5 судом були враховані задовільні характеристики останнього не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, відповідно до яких засуджений за місцем роботи та проживання характеризується виключно з позитивної сторони (т. 2 а.с. 139, 192, 193).

Що стосується посилань скарги про неврахування тяжкості одного із вчинених засудженим злочинів, з огляду на положення ст. 12 КК України, то відповідно до змісту ст. 75 КК України, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням і при засудженні її за тяжкі злочини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог кримінального закону при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5, а справу було розглянуто у відповідності із вимогами кримінально-процесуального закону. Отже підстав, передбачених ст. 398 КПК України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) для зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги прокурора колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 Кримінально - процесуального кодексу України від 28.12.1960 року (в редакції закону від 18.09.2012 року) та п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) від 13 квітня 2012 року, колегія суддів,

касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без зміни.