Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ

у складі:

головуючого Слинька С.С., суддів Наставного В.В. і Дембовського С.Г.,за участю прокурора Матюшевої О.В.

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 24 січня 2013 року кримінальну справу за касаційною скаргою заступника прокурора Хмельницької області на вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2012 року щодо ОСОБА_4

Зазначеним вироком

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, із покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

За ч. 3 ст. 357 КК України виправдано.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено за те, що він 2 травня 2012 року в нічний час, маючи умисел на заволодіння чужим майном із будинку по АДРЕСА_1 таємно викрав майно ОСОБА_6, спричинивши їй матеріальну шкоду на суму 215 грн.

У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_4 не переглядалася.

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_4 у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону, що призвело до м'якості призначеного покарання з направленням справи на новий судовий розгляд. Своє прохання обґрунтовує тим, що суд безпідставно перекваліфікував дії із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України. Крім того, зазначає, що суд, виправдовуючи засудженого за ч. 3 ст. 357 КК України, допустив суперечності між мотивувальної та резолютивною частинами вироку, не зазначивши підстави через які виправдано ОСОБА_4 за цим Законом.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка не підтримала доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, суд всебічно та повно дослідив зібрані по справі докази, у тому числі і ті, на які містяться посилання у касаційній скарзі прокурора, та дав їм належну оцінку в їх сукупності, і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_6

Твердження прокурора про те, що суд неповно з'ясував усі обставини справи та не дав належної оцінки всім доказам по справі, необґрунтовані і не відповідають матеріалам справи, оскільки всі обставини справи досліджені повно, і вирок суду належно мотивований.

Зокрема, до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, суд дійшов на підставі послідовних показань засудженого, які він давав як під час досудового слідства та судового розгляду справи про те, що він 2 травня 2012 року в нічний час, повертаючись додому з сільського клубу, вирішив зайти до свого приятеля ОСОБА_7 Відчинивши двері будинку, які не були зачинені на замок, почав гукати ОСОБА_7 та йому ніхто не відповів, він пройшов далі через коридор до кімнати, де вдень разом грали на комп'ютері, та біля ліжка побачив сумку від ноутбука і вирішив її викрасти.

Зазначені показання свідчать про те, що він до будинку ввійшов не з метою крадіжки, а з метою знайти товариша, що в дійсності і зробив, але скориставшись тим, що нікого не було в кімнаті, вирішив викрасти сумку від ноутбука.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 (v0010700-09) «Про судову практику у справах про злочини проти власності», викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.

Отже, суд правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов вірного висновку, що умисел на вчинення крадіжки у ОСОБА_4 виник під час перебування в житловому будинку потерпілої ОСОБА_6 За таких обставин, твердження прокурора у касаційній скарзі про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_4 із ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 1 ст. 185 КК України, є необґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України є правильною.

При призначенні засудженому покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, який вперше притягувалася до кримінальної відповідальності, пом'якшуючі покарання обставини, а саме повне визнання вини, щире каяття, часткове відшкодування шкоди, та дійшов висновку про можливість звільнення його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено. Призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також, як убачається з мотивувальної частини вироку, суд, дійшовши висновку про те, що у ОСОБА_4 умислу на заволодіння важливими особистими документами не було, правильно виправдав його за ч. 3 ст. 357 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

Не зазначення в резолютивній частині вироку підстави виправдання ОСОБА_4 за вказаним епізодом, не суперечать вимогам ст. 335 КПК України.

Ураховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги прокурора та скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_4

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що тягнуть скасування чи зміну судових рішень, також не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України 1960 року, п. п. 11, 15 розділу XI «Перехідних положень» КПК України (4651-17) 2012 року, колегія суддів

касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 25 червня 2012 року щодо ОСОБА_4 - без зміни.