Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Слинька С. С., суддів Дембовського С. Г., Наставного В. В., за участю прокурора Шевченко О. О. розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2013 року справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 09 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від

15 травня 2012 року

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 10 червня 2005 року

Новоушицьким районним судом Хмельницької області за

ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ст. 185 КК України до покарання у

виді позбавлення волі на строк 4 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.

Цим вироком також засуджено ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Згідно з цим вироком ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 22 січня 2009 року приблизно о 19:30 повторно за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, проникнувши на територію бройлерної птахоферми № 24 ТОВ «Комплекс Агромарс», розташованої поблизу смт Димер Вишгородського району Київської області, з бункера № 16 таємно викрав комбікорм загальною вагою 635 кг, завдавши ТОВ «Комплекс Агромарс» матеріальної шкоди в розмірі 3317,87 грн.

Ухвалою апеляційного суду вказаний вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_5, а справу щодо нього направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційну скаргу частково та просила скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.

Що стосується доводів прокурора про незаконність оскаржуваних судових рішень щодо ОСОБА_5 в частині його звільнення від відбування покарання з випробуванням, то вони є непереконливими.

Так, мотивуючи своє рішення про можливість застосування ст. 75 КК України, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення злочину, причини та умови, які цьому сприяли, та дані про особу засудженого. Зокрема, суд урахував те, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, має на утриманні матір-інваліда. Також суд зважив на обставини, що пом'якшують покарання засудженого, якими визнав повне визнання ОСОБА_5 своєї вини та активне сприяння розкриттю злочину. Крім того, суд також взяв до уваги що, тяжких наслідків від вчинення злочину не настало і потерпілі матеріальних претензій до засудженого не мають.

З урахуванням сукупності перелічених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України є мотивованим і таким, що відповідає вимогам ст. 65 цього Кодексу, оскільки перебування засудженого під наглядом кримінально-виконавчої інспекції найефективніше сприятиме його виправленню та перевихованню, а також попередить вчинення ОСОБА_5 нових злочинів чи правопорушень.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути справу і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення,

у справі не встановлено.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України 1960 року та п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (4651-17) , колегія суддів

вирок Вишгородського районного суду Київської області від

15 травня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від

09 серпня 2012 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, - без задоволення.